Методичний посібник№1 з Основні несправності та технічне обслуговування легкових автомобілів

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Чернівецької облдержадміністрації

Глибоцький професійний ліцей

Основні несправності та технічне обслуговування легкових автомобілів

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

1

смт. Глибока

2012 р.

Методичний посібник з основних несправностей та технічного обслуговування легкових автомобілів

В методичному посібнику змістовно описані основні несправності та технічне обслуговування пристроїв, агрегатів, механізмів, систем і приладів легкових автомобілів „Жигулі”, „Запорожець”, „Москвич”, „Волга”.

Збірник призначений для викладачів спецдисциплін та майстрів виробничого навчання з підготовки кваліфікованих робітників за професією: „слюсар з ремонту автомобілів”.

«Рекомендовано»

методичним об'єднанням

майстрів виробничого навчання

професійно - технічного циклу

протокол від 30.10.2012 року № 2

Відповідальні за випуск

                                                                      І.І. Агатій

Укладач, верстка та

комп’ютерний набір І.І. Агатій

З М І С Т

1.	ВСТУП………………………................……….....	4
2.	Загальні відомості...................................................	5
3.	Основні несправності та технічне обслуговування автомобіля:
3.1.	Кривошипно-шатунний механізм..........................	7
3.2.	Газорозподільний механізм.………………..........	11
3.3.	Система охолодження.............................................	18
3.4.	Система змащення………......................................	24
3.5.	Система живлення карбюраторних двигунів…...	28
3.6.	Акумуляторна батарея……………………………	38
3.7.	Генератор і реле-регулятор....................................	44
3.8.	Система запалювання…………………………….	48
3.9.	Стартер, звуковий сигнал і контрольно-вимірювальні прилади……………………………	58
3.10.	Прилади освітлення і сигналізації……………….	63

ВСТУП

Протягом останніх років зросла роль і відповідальність викладачів професійно-теоретичної підготовки та майстрів виробничого навчання за якість підготовки спеціалістів за професією “слюсар з ремонту автомобілів”.

Для підвищення якості навчання учнів широко застосовують різноманітний дидактичний матеріал.

Мета технічного обслуговування автомобіля – попередити виникнення несправностей. Всі роботи, які передбачені з кожного виду технічного обслуговування, необхідно здійснювати в повному об’ємі та в плановому порядку незалежно від технічного стану автомобіля. Водії повинні пам’ятати, що регулярне й повне проведення всіх робіт віддаляє терміни ремонту, покращує безпеку дорожнього руху і в підсумку збільшує термін служби автомобіля.

Матеріал методичного посібника відповідає типовому навчальному плану та програмі підготовки кваліфікованих фахівців із слюсарів з ремонту автомобілів, затвердженій Міністерством освіти і науки України.

2. Загальні відомості

Автомобіль складається з трьох основних частин: двигун, шасі та кузов.

Двигун 1 (мал. 1) – пристрій, який перетворює теплову енергію, отриману під час згоряння палива, в механічну роботу.

Шасі складається з трансмісії, ходової частини та механізмів керування.

Трансмісія змінює величину і напрямок крутного моменту та передає його від двигуна на ведучі колеса автомобіля; вона складається із зчеплення 2, коробки передач 3, карданної передачі 4, головної передачі і диференціалу 10 та півосей.

Зчеплення призначене для короткочасного роз′єднання колінчастого валу двигуна і трансмісії під час пуску холодного двигуна, переключання передач, гальмування та зупинка автомобіля, плавного з′єднання двигуна з трансмісією під час рушання з місця.

Коробка передач дає можливість змінювати величину і напрямок крутного моменту, який передається від колінчастого валу двигуна на ведучі колеса, забезпечує рух автомобіля заднім ходом та довготривалого роз′єднання двигуна і трансмісії.

Карданна передача дозволяє передати крутний момент від коробки передач до головної передачі під змінними кутами       (за рахунок застосування спеціальних шарнірів - карданів).

Головна передача призначена для передачі крутного моменту  від карданного валу через диференціал до півосей (привідним валом) під прямим кутом, а також для збільшення крутного моменту на ведучих колесах.

Диференціал дає можливість обертатися ведучим колесам з різними частотами під час руху автомобіля на поворотах та по нерівній дорозі, пробуксовування  ведучих коліс і знижує зношування шин.

До ходової частини легкового автомобіля відносять підрамник, конструктивно з′єднаний з основою кузова, передній і задній мости, передня 13 і задня 5 підвіски, які складаються з пружинних або листових ресор, амортизаторів 8 та колеса 14.

Механізми керування складаються з рульового керування 12, яке необхідне для зміни  напрямку руху автомобіля та гальмівної системи, яка забезпечує повільний рух автомобіля, його зупинку і утримування в нерухомому стані.

Кузов легкового автомобіля призначений для розташування робочого місця водія, пасажирів та багажу. Кузов – несучий, до нього кріпляться всі агрегати та механізми.

мал. 1. Загальна будова автомобіля

1 – двигун, 2 – зчеплення, 3 – коробка передач, 4 – карданна передач, 5 – деталі задньої підвіски, 6 – паливний бак, 7 – глушник, 8 – амортизатори, 9 – задній міст,      10 – головна передача і диференціал, 11 – опора карданної передачі, 12 – рульове керування, 13 – деталі передньої підвіски, 14 – колесо

3. ОСНОВНІ  НЕСПРАВНОСТІ  ТА ТЕХНІЧНЕ

ОБСЛУГОВУВАННЯ АВТОМОБІЛЯ

3.1: Кривошипно-шатунний механізм

Зовнішніми ознаками несправностей цього механізму являються: поява стуків, підвищена витрата мастила та палива, знижений тиск в кінці такту стиску (компресії), димлення відпрацьованих газів. Стуки виникають в результаті зносу спряжених деталей, по їх характеру визначають несправність.

Дзвінкий стук, який з’являється при роботі холодного двигуна та, який зменшується або зникає після прогріву, вказує на знос поршнів і циліндрів. Такий самий стук, який прослуховується на всіх режимах роботи двигуна, свідчить про знос поршневих пальців і втулок верхніх головок шатунів.

Глухий стук, який підсилюється при різкому збільшені частоти обертання колінчастого валу, являється ознакою зносу корінних або шатунних підшипників. Стук шатунних підшипників дещо менше сили, ніж корінних і, який прослуховується через стінку блоку циліндрів в зонах, відповідних верхньому та нижньому положеннях кривошипів колінчастого валу.

Сильні металеві стуки, які супроводжуються значним зменшенням тиску мастила, які вказують на виплавлення вкладишів корінних або шатунних підшипників (мал. 2а, 2б).

мал. 2. Двигун „Москвич-412”:

а) повздовжній переріз; б) поперечний переріз; 1 – повно потоковий масляний фільтр; 2 – приводний фільтр; 3 – переривач-розподільник; 4 – натяжна зірка;      5 – кришка механізму газорозподілу; 6 – розподільний вал; 7 – коромисло приводу клапану; 8 – головка блоку циліндрів; 9 – гільза циліндра; 10 – блок циліндрів; 11 – маховик; 12 – колінчастий вал; 13 – поршень; 14 – шатун;           15 – масляний насос; 16 - кран відводу гарячої рідини в обігрівач;                        17 – карбюратор; 18 – впускний трубопровід; 19 – стартер; 20 – випускний трубопровід

Димлення відпрацьованих газів, підвищена витрата мастила і палива можливе під час зносу поршнів і циліндрів, знос і поломка поршневих кілець або заклинювання їх в канавках. В останньому випадку несправність можна усунути без розбирання двигуна шляхом заливки на 8 – 10 год через отвори для свічок в кожний циліндр по 25 – 30 г суміші, яка складається із керосину і денатурованого спирту (по 50%). Після цього двигуну дають попрацювати 10 – 15 хв та роблять заміну мастила в картері.

Зниження величини тиску в кінці такту стиск (компресії) в циліндрах виникає в наслідок нещільного прилягання клапанів до своїх сідловин, заклинювання поршневих кілець в канавках, знос поршнів і циліндрів, нещільного прилягання головки блока циліндрів через пошкодження прокладки або слабкого затягування болтів і гайок шпильок. В останньому випадку виконується підтягування кріплення головки блока циліндрів за допомогою динамометричного ключа у визначеній послідовності (мал. 3 та мал. 4) на холостому ході двигуна. Момент кінцевої затяжки десяти болтів на двигуні ВАЗ – 11,5 кгс·м і одного болта на приливі 3,8 кгс·м, десяти болтів на двигуні „Москвич” та вісімнадцяти болтів на двигуні ЗІЛ – 7,3-7,8 кгс·м і восьми болтів на двигуні ЗАЗ – 4-5 кгс·м. Затяжку слід проводити в два заходи: перший з половинним зусиллям та другий, кінцевий, ─ з повним зусиллям. Для визначення величини компресії необхідно запустити та прогріти двигун до нормальної температури, відкрутити всі свічки запалювання, повністю відкрити дросельні та повітряні заслінки. Потім установити гумовий конусний наконечник компресометра в отвір для свічки одного із циліндрів, стартером провернути колінчастий вал на 10 – 12 обертів і помітити величину тиску по шкалі манометра. Після цього натиском пальця на стержень золотника компресометра випустити повітря до установки стрілки манометра в нульове положення. Аналогічно провіряють тиск в останніх циліндрах. Величина тиску стиску в циліндрах повинна складати 7 – 8 кгс/см2, а різниця в показах у окремих циліндрів не повинна перевищувати 1 кгс/см2. При відсутності приладу компресію можна перевірити наступним чином. Відкрутити свічки запалювання, крім першого циліндра, і обертаючи рукояткою колінчастий вал; потім свічку з першого циліндра відкручують і закручують її почергово в останні циліндри. Знижена компресія буде в тому циліндрі, де для провертання колінчастого валу буде потрібне менше зусилля руки.

мал. 3. Послідовність затягування

гайок

мал. 4. Двигунів:

а) „Москвич”, б) „Жигулі”, в) „Запорожець”

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ КШМ

Після пробігу перших 1500 – 2000 км, а в подальшому після зняття головки блока циліндрів, а також при появі ознак прориву газів або підтікання охолоджуючої рідини в з’єднаннях, підтягувати гайки шпильок і болтів головки блока циліндрів у вказаній послідовності. В цей ж момент підтягують гвинти або болти кріплення піддону картера. Перевіряють і при необхідності підтягують кріплення опор двигуна, очищують від бруду і мастила гумові подушки. Щодня протирають поверхню двигуна дрантям, попередньо змочивши спеціальним очисником або розчином прального порошку.

3.2: Газорозподільний механізм

Основними несправностями є: збільшення або зменшення теплового зазору, знос зубців розподільних шестерень, шестерень та ланцюга або видовження ланцюга  (мал. 5).

мал. 5. Механізм газорозподілу двигуна „Москвич”

1 – колінчастий вал, 2 – ведуча шестерня, 3 – втулочно-роликовий ланцюг,                      4 – шестерня натяжного пристрою, 5 – двоплечий важіль, 6 – плунжер натяжного пристрою, 7 – пружина,8 – пробка, 9 – регулюючий гвинт, 10 – опорна шайба пружини, 11 – вісь коромисла, 12 – наконечник регулюючого гвинта, 13 – опорна шайба пружини, 14 – зовнішня та внутрішня пружини, 15 – сухарі кріплення опорної шайби на клапані, 16, 20 – випускний і впускний клапани, 17 – кулачок,                          18 – направляюча втулка впускного клапану, 19 – ведена шестерня розподільного валу, 21 – заспокоювач ланцюга, 22 – опорний фланець, 23 – розподільний вал.

Ознакою збільшеного теплового зазору є постійний металевий стук клапанів, який добре прослуховується на малій частоті обертання при холостому ході. При цьому виникає посилений знос торців стержнів клапанів і падіння потужності двигуна. При малому зазорі або його відсутності у випускних клапанів з’являються „хлопки” з глушника, а у впускних клапанів – із карбюратора. Від цієї несправності знижується компресія в циліндрах і швидко обгорають кромки головок клапанів. Для запобігання вказаних несправностей потрібно періодично перевіряти і виконувати регулювання теплових зазорів на холостому ході двигуна.

На двигуні „Москвич” це регулювання виконується в такій послідовності:

1. Послабити кріплення хомутика і від’єднати шланг системи вентиляції картера від патрубка кришки клапанного механізму, потім відкрутити гайки шпильок і обережно, щоб не пошкодити ущільнюючу прокладку, зняти кришку.
2. Обертати рукояткою колінчастий вал і спостерігати за рухом коромисел 1-го циліндра. Після закриття впускного клапана (лівий по ходу автомобіля), щоб співпала друга (по ходу обертання) мітка 2  ВМТ (мал. 6,а) на шкалі колінчастого валу з вістрям установочного штифта 1.
3. Перевірити величину зазору між торцями наконечника регулюючого гвинта 2 коромисла 4 і стержнем клапана     (мал. 7,а), встановлюючи в зазори плоский щуп 8 товщиною 0,15 мм, який повинен проходити з деяким зусиллям (затримка). Якщо щуп проходить вільно або зовсім не проходить, виконати регулювання.
4. Для регулювання зазору надіти на торець регулювального гвинта спеціальний торцевий ключ 1 із комплекту інструментів водія, ключем (на 14 мм) послаблюють контргайку 3 гвинта і, провертаючи гвинт, установлюють по щупу нормальний зазор. Потім, утримуючи нерухомо торцевим ключем регулювальний гвинт, затягують контргайку.

мал. 6. Установочні мітки:

а) двигун „Москвич”; б) двигун ВАЗ;                в) двигуна ЗАЗ; 1 – установочний штифт,            2 – мітка ВМТ, 3 – мітка для установки запалювання, 4 – мітка на корпусі підшипників, 5 – мітка на шестерні, 6 – риска зміщеного отвору кришки центробіжного маслоочисника, 7 – штифт, 8 – виступ на кришці розподільних шестерень.

5. Після регулювання зазору клапанів 1-го циліндра регулюють їх послідовно в 3, 4 і 2-у циліндрах, обертаючи кожен раз колінчастий вал на півоберта. Тобто порядок роботи циліндрів 1 – 3 – 4 – 2.
6. Після закінчення регулювання зазорів установити на місце кришку і приєднати шланг вентиляції картера.

Регулювання теплових зазорів на двигуні ВАЗ проводиться в наступному порядку:

1. Зняти кришку клапанного механізму.
2. Обертають за рукоятку колінчастий вал до суміщення відмітки 5 (мал. 6, б) на шестерні розподільного валу з міткою 4 на корпусі підшипників цього валу.
3. В цьому положенні перевіряють і, якщо необхідно, регулюють зазори впускного клапана 3-го і випускного 4-го циліндрів. Потім послідовно регулюють зазори клапанів впускного 4-го і випускного 2-го циліндрів, впускного 2-го і випускного 1-го циліндрів і, нарешті, впускного 1-го і випускного 3-го циліндрів провертаючи після регулювання кожної пари клапанів колінчастий вал на 1800. При цьому слід мати на увазі, що клапани розташовані в наступному порядку: перший (рахуючи від радіатора) випускний, потім два впускних, два випускних і останній – випускний.

мал. 8. Порядок роботи двигуна.

а) чотирьохциліндровий двигун ГАЗ-21

б) восьмициліндровий двигун ЗМЗ-53 та ЗІЛ-130

7. Для регулювання зазору необхідно послабити контргайку 7 (мал. 7, б) регулювального болта 6 і поворотом останнього установлюють зазор між важелем і потилицею кулачка розподільного валу по щупу товщиною 0,15 мм. Після регулювання установити на місця зняті деталі. Порядок роботи циліндрів 1 – 3 – 4 – 2.

В двигуні ГАЗ-21 порядок роботи циліндрів 1 – 2 – 4 – 3. В чотирьохциліндровому двигуні за кожні півоберти колінчастого валу в одному із циліндрів проходить робочий такт (мал.9, а). Восьмициліндрові V-образні двигуни ЗІЛ – 130, ЗМЗ-53 мають порядок роботи циліндрів 1 – 5 – 4 – 2 – 6 – 3 – 7 – 8. В двигуні шатунні шийки колінчастого валу розташовані під кутом 900 (мал. 8, б). В цьому випадку однойменні такти будуть перекриватися в двох циліндрах на 900 або на половину ходу поршня.

Порядок регулювання теплових зазорів на двигуні МеМЗ наступний:

1. Відкрутити гайки і зняти кришки головок циліндрів, при цьому необхідно дотримуватися обережності, щоб не пошкодити ущільнюючі прокладки; затягнути гайки кріплення стоїк вісі коромисел.
2. Провертати рукояткою колінчастий вал до повного закриття впускного клапана 1-го циліндра (другий клапан, рахуючи від кришки розподільних шестерень), потім продовжуючи провертати колінчастий вал, змістивши риску ВМТ на шківі з виступом на приливі кришки розподільних шестерень     (мал. 6, в).
3. Перевірити плоским щупом величину зазору між носками коромисел і торцями стержнів клапанів 1-го циліндра, який повинен бути для впускного клапана 0,08 мм, для випускного – 0,10 мм.
4. Якщо величина зазору не відповідає приведеним даним, то необхідно здійснити регулювання, для цього потрібно послабити контргайку 10 регулюючого гвинта 9 коромисла 12 і поворотом гвинта встановлюють нормальний зазор    (мал. 7, в) і затягнути контргайку, утримуючи нерухомий регулювальний гвинт.
5. Обертаючи колінчастий вал на півоберта, відрегулювати послідовно зазори клапанів 3-го, 4-го і 2-го циліндрів.

мал. 7. Перевірка і регулювання теплового зазору:

а – на двигуні „Москвич”; б – на ВАЗ; в – на МеМЗ; 1 – спеціальний ключ, 2 – регулюючий гвинт коромисла, 3 – контргайка гвинта,               4 – коромисло, 5, 6 – регулювальні болти,             7 – контргайка болта, 8 – щуп, 9 – регулювальний гвинт, 10 – контргайка, 11 – стержень клапану,  12 – коромисло.

Під час експлуатації внаслідок зношування шарнірних з’єднань ланок ланцюга та інших деталей приводу відбувається подовження ланцюга, що викликає вібрацію і значний шум. Для вилучення несправності в приводі передбачено спеціальний натяжний пристрій. Для натягування ланцюга на двигун „Москвич” необхідно при стійкій роботі двигуна з малою частотою обертання на холостому ході обернути на 1/2 – 1/3 оберту стопорний болт плунжера 6 (див. мал. 5) натяжний пристрій. При послабленому стопорному болті силою пружини 7 плунжер 6 переміщується, натискає на зовнішнє плече двоплечого важеля 5, який разом з натяжною зірочкою 4 відхиляється (вісь зірочки встановлена на кінці важеля), і зірочка натискає на ланцюг 3 з розрахунковою силою, вибираючи підвищенні зазори шарнірних з’єднань, ланцюга що рухається. По закінченню однієї хвилини затягнути стопорний гвинт і тим самим зафіксувати нове положення плунжера натяжного пристрою.

Для натягу ланцюга на двигуні ВАЗ необхідно послабити гайку 20 натяжного пристрою (див. мал. 9) і пусковою рукояткою обернути колінчастий вал на 1 – 2 оберти. При цьому розрізний конус 25 звільнить регулюючий стержень 21, який під дією пружини 24 переміститься разом з плунжером 23, який натисне на башмак 4 і буде здійснений необхідний натяг. Після цього затягується гайка 20 і за допомогою конуса регулюючий стержень фіксується в новому положенні. Враховуючи, що жорсткість зовнішньої пружини 24 стержня вища, ніж пружини 22 плунжера, при упорі плунжера в башмак пружина плунжера буде повністю стиснута. Це здійснює на протязі певного часу роботи автоматичний вибір люфту, що утворюється в з’єднаннях ланцюга, за рахунок постійного тиску плунжера на башмак. Періодичним регулюванням сила тиску пружини плунжера відновлюється.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ГРМ

Через одно – друге технічне обслуговування перевіряють і при необхідності регулюють теплові зазори між стержнем клапана і коромислом.

мал. 9. Механізм газорозподілу двигуна ВАЗ:

1 – колінчастий вал, 2 – ведуча шестерня, 3 – ланцюг, 4 – башмак натяжного пристрою ланцюга, 5 – натяжний пристрій, 6 – ведена шестерня, 7 – кулачок, 8 – важіль приводу клапана, 9 – опорна шийка розподільного валу, 10 – пружина важеля,                          11, 12 – впускний і випускний клапани, 13 – втулка клапана, 14 – різьбова втулка регулюючого болта, 15 – регулювальний болт, 16, 17 – зовнішня та внутрішня пружини, 18 – заспокоювач ланцюга, 19 – шестерня приводу масляного насосу і розподільника запалювання, 20 – гайка, 21 – регулювальний стержень, 22 – пружина плунжера, 23 – плунжер, 24 – пружина регулювального стержня, 25 – розрізний корпус (цанга)

3.3: Система охолодження

Ознаками несправності рідинної системи охолодження є: підтікання охолоджуючої рідини, перегрів або переохолодження двигуна (див. мал. 10).

мал. 10. Система охолодження двигуна „Москвич”

1, 5 – зливний краник, 2 – гільза циліндрів, 3 – випускний трубопровід, 4 – відвідний шланг обігрівача, 6 – вентилятор, 7 – жалюзі радіатора, 8 – радіатор, 9 – кришка заливної горловини, 10 – розширювальний бачок, 11 – центробіжний насос,                    12 – термостат, 13 – датчик покажчика температури, 14 – відвідний шланг камери підігріву впускного трубопроводу, 15 - камера підігріву впускного трубопроводу,          16 – впускний трубопровід, 17 – кран відбору рідини в обігрівач, 18 – покажчик температури рідини, 19 – сорочка головки блоку, 20 – сорочка блоку циліндрів

Підтікання рідини може відбуватися через нещільність в з’єднаннях шлангів, патрубків і фланців, тріщини в бачках і серцевині радіатора, а також через контрольний отвір водяного насосу. Для встановлення протікання через нещільність в з’єднанні шлангів необхідно підтягнути стяжні хомутики. Протікання через нещільність у фланцях патрубків усувається підтягування болтів і гайок кріплення. У випадку протікання рідини через дренажний отвір корпуса водяного насосу необхідно замінити зношені деталі самоущільнюючого сальника. Якщо невелике підтікання із дренажного отвору виявлено в період обкатки двигуна, то це може бути результатом незакінченого прироблення деталей ущільнювача, і приймати міри до усунення протікання доти, поки немає необхідності. Підтікання рідини через тріщини в бачках і серцевині радіатора усувається запаюванням ушкоджених місць.

Перегрів двигуна характеризується підвищеною температурою і можливим закипанням рідини, що охолоджує. Виникає в наслідок недостатнього рівня рідини, що охолоджує, пробуксовки або розриву ременя приводу вентилятора, засмічення проходів в серцевині радіатора, поломки крильчатки водяного насосу, несправності термостата (не відкривається основний клапан і циркуляція рідини через радіатор не відбувається), закриття жалюзі, великого відкладання накипу в сорочці охолодження і радіаторі. Перегрів двигуна може бути викликаний також несправностями системи змащення, системи живлення і запалювання. При роботі в таких умовах відбувається втрата потужності в наслідок погіршення наповнення циліндрів горючою сумішшю, а також вигорання мастила, що призводить до посиленого зношування поршневої групи і циліндрів. При детальній роботі двигуна з підвищеною температурою можливе заклинювання поршнів в циліндрах і вихід двигуна з ладу, тому при перших же ознаках перегріву необхідно приймати міри до усунення несправності.

Пробуксовка ременя приводу вентилятора може відбуватися від його замаслення або слабкого натягу. Мастило, що потрапило на ремінь, видаляється при знятому ремені шляхом протирання струменів провідних шківу і ременя дрантям, злегка змоченим бензином. При нормальному натягу ременя приводу вентилятора його прогинання від сили               (3 – 4 кгс) великого пальця руки в середині між шківами насосу і генератора повинен бути 10 – 15 мм. Якщо прогин більше відбувається натяг ременя шляхом відхилення генератора в напрямку від блоку циліндрів після попереднього послаблення його кріплення до натяжної планки і кронштейну блоку циліндрів (двигуни „Москвич” і ВАЗ). Після натягу послаблені болти і гайки затягуються.

Пірваний ремінь заміняють на новий в такій послідовності: послаблюють кріплення генератора і переміщують його до відказу до блоку циліндрів; просмикують ремінь через лопості вентилятора і надівають його на початку на шків колінчастого валу, потім на шків генератора і, на кінець, на шків водяного насосу, обертаючи при цьому вентилятор за лопості; натягують ремінь до нормальної величини відхиленням генератора і затягують болти кріплення генератора.

Засмічення проходів серцевини радіатора визначається зовнішнім оглядом і усувається на початку очищувальною щіткою з довгим ворсом, промиванням серцевини потоком води зі сторони двигуна, а потім продуванням стиснутим повітрям.

При несправному термостаті двигун перегрівають (визначається за показником температури), а верхній бачок і серцевина радіатора залишаються холодними. Несправний термостат замінюють новим.

Наявність накипу у сорочці охолодження і радіаторі викликає систематичний перегрів двигуна та швидке випаровування рідини, що охолоджує. Для видалення накипу необхідно залити в систему охолодження розчин, виготовлений із розрахунку 4 – 8 г хромпіка на 1 літр води (концентрація менше 3 г викликає посилену корозію) і експлуатувати автомобіль з розчином на протязі місяця. Після цього розчин злити і промити систему охолодження чистою водою.

Переохолодження двигуна при низькій температурі оточуючого повітря може бути викликана несправністю термостата (не закривається основний клапан), відсутністю утеплювача і заїдання приводу жалюзі у відкритому положенні. Причиною заїдання жалюзі є відсутність змащування в приводі. Для усунення несправності необхідно зняти трос приводу з оболонкою, промити його в гасі, змастити і установити на місце. Робота двигуна при низькій температурі викликає втрату потужності, а також посилене зношування двигуна – КШМ внаслідок конденсації парів палива, змивання мастила зі стінок циліндрів і розрідження мастила в картері.

мал. 11. Перевірка прогину і регулювання натягу ременя приводу вентилятора двигуна МеМЗ:

а – перевірка натягу, б – регулювання натягу, 1, 4 – зовнішня та внутрішня половини шківа, 2 – ремінь, 3 – ступиця, 5 – регулювальні шайби, 6 – натискний ковпачок, 7 – гайка кріплення шківа

Тепловий стан двигуна МеМЗ визначається за показником температури мастила в картері, розташованому на панелі приладів. Нормальна робоча температура повинна бути в межах 90 – 1200, але не менше 650.

Основними несправностями повітряної системи охолодження двигуна є: сильне забруднення охолоджених ребер циліндрів, неповне відкривання заслінок бокових рукавів (розтрубах), порушення роботи термостатів і послаблення натягу ременя приводу вентилятора. Заслінки в бокових рукавах повинні бути повністю відкриті, а в зимовий час їх необхідно частково прикрити, контролювати температуру мастила за покажчиком. Якщо при прогрітому двигуні не відкривається одна із заслінок повітровивідного рукава, необхідно вручну перевірити її дію. Якщо відсутнє заїдання, тоді несправний термостат, який потрібно замінити. Забруднені охолоджуючі ребра циліндрів слід ретельно промити водою із шлангу або щіткою змоченою гасом або бензином, і насухо протерти дрантям. Прогин ременя в середині гілки від зусилля 4 кгс повинен бути 15 мм. Натяг ременя здійснюється перестановкою частини регулювальних шайб 5 з внутрішнього боку шківа під нажимний ковпак 6 (мал. 11). Під час затягування гайки 7 нажимного ковпака необхідно обертати рукояткою колінчастий вал, щоб ремінь займав правильне положення в струмені шківа.

Переохолодження двигуна можливе в зимовий період за рахунок повного відкриття заслінок бокових рукавів або у випадку несправності одного або двох термостатів, які утримують заслінки повітровивідних рукавів весь час у відкритому положенні. Для усунення цієї несправності необхідно перевірити вручну дії заслінок і при відсутності заїдання замінити термостати.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМИ ОХОЛОДЖЕННЯ

Щодня необхідно перевіряти чи немає підтікань, і контролювати рівень охолоджуючої рідини, який повинен бути на 2 – 3 см вище риски з відміткою „Мін” в розширювальному бачку при холодному двигуні. Під час роботи двигуна і після його установки рівень може підвищуватись.

Через 60 тис. км пробігу або через 2 роки рідину „Тосол” А-40 необхідно замінити. При заправленні двигуна охолоджуючою рідиною заливається спочатку через горловину радіатора, а після закриття її пробкою – в розширювальний бачок до встановлення рівня. Враховуючи, що розширювальний бачок встановлений вище рівня рідини в радіаторі, відкривати кришку заливної горловини радіатора можна тільки при відсутності рідини в бачку. При втраті рідини необхідно долити тільки „Тосол” А-40.

Для підтримування нормального теплового режиму при температурі оточуючого повітря нижче 00С на автомобілі ВАЗ обов’язково застосовувати утеплювач радіатора. У випадку застосування для охолодження двигуна води необхідно заливати в систему тільки чисту і м’яку воду, і рідше її міняти, щоб зменшити відкладання накипу. При зберіганні автомобіля в зимовий період на відкритій ділянці охолоджуючу воду необхідно зливати із прогрітого двигуна через обидва краника і обов’язково при відкритій пробці радіатора, інакше частина води залишиться і може замерзнути в блоці і радіаторі. Через 4 – 5 тис. км пробігу необхідно провірити ступінь натягу ременя приводу вентилятора та герметичність з’єднань системи охолодження.

Основні роботи по технічному забезпеченні повітряної системи охолодження двигуна МеМЗ зводиться до щоденного очищення охолоджуючих ребер циліндрів та їх головок, регулюванні положення заслінок підвідних бокових рукавів на зимову та літню експлуатацію, перевірці та регулюванню ступеня натягу ременя приводу вентилятора.

3.4: Система змащення

Основними ознаками несправності системи змащення є: підтікання мастила в з’єднаннях, зменшення або збільшення тиску мастила проти встановленої норми.

мал. 12. Система змащення двигуна „Москвич”:

1 - вкладиш підшипника, 2 – колінчастий вал, 3, 4 – канали приводу мастила до шатунних та корінних підшипників, 5 – головна масляна магістраль, 6 – канал підводу мастила до головки блока циліндрів, 7 - блок циліндрів, 8 – головка блоку циліндрів,  9 – канал підводу мастила до задньої опорної шийки розподільного валу, 10 – вісь випускних клапанів, 11 – підвід мастила в канал вісі випускних клапанів,                    12 – розподільний вал, 13 – коромисло, 14 – канал для змащення ступиці коромисла, 15 – канал підводу мастила до внутрішньої порожнини розподільного валу, 16 – канал підводу мастила до середньої опорної шийки розподільного валу, 17 – вісь коромисел впускних клапанів, 18 – канал для змащення опорної п’яти коромисла, 19 – ведена шестерня приводу механізму газорозподілу, 20 – канал підводу мастила до внутрішньої порожнини вісі коромисла впускних клапанів, 21 – канал подачі мастила до упорного фланця розподільного валу і на втулочно-роликовий ланцюг,                    22 – упорний фланець, 23 – канал підводу мастила до передньої опорної шайби розподільного валу, 24 – втулочно-роликовий ланцюг, 25 – покажчик тиску мастила, 26 – провід, 27 – привід мастильного насосу, 28 – нижня кришка картера приводу механізму газорозподілу, 29 – кришка корпуса повнопотокового фільтра, 30 – датчик покажчика тиску мастила, 31 – перепускний клапан, 32 – фільтруючий елемент,             33 – корпус повнопотокового фільтру, 34 – пробка зливного отвору, 35 – центральний болт, 36 – редукційний клапан, 37 – канал для подачі мастила до шестерень приводу масляного насосу, 38 – масляний насос, 39 – трубка масляного приймача,                       40 – маслоприймач, 41 – фільтруюча сітка маслоприймача, 42 – піддон картера

Підтікання мастила виявляється зовнішнім оглядом автомобіля і за мастильними плямами на місці його стоянки. Усувають підтікання підтягуванням з’єднань, заміною прокладок і сальників.

Зменшення тиску мастила на двигуні автомобіля „Москвич” визначається за показником на панелі приладів, а на двигунах ВАЗ і МеМЗ відповідно при падінні тиску нижче         0,35 – 0,45 кгс/см2 та 0,47 – 0,7 кгс/см2 загоряється червона сигнальна лампа. Причинами зменшення тиску можуть бути: зниження рівня і розрідження мастила, нещільності в з’єднаннях, велике зношування корінних і шатунних підшипників, несправності мастильного насосу або редукційного клапану. У випадку раптового падіння тиску необхідно заглушити двигун і перевірити рівень мастила. Якщо рівень нормальний, відкрутити датчик з корпусу фільтра („Москвич” і ВАЗ) або з картера двигуна (МеМЗ) та швидко обертати колінчастий вал рукояткою: вибивання при цьому сильного потоку мастила вказує на несправність датчика, який необхідно замінити. Відсутність потоку мастила свідчить про повне припинення подачі мастила. В цьому випадку автомобіль може бути відбуксований в ремонтну майстерню або на станцію обслуговування.

Підвищений тиск може виникнути в результаті надлишкової в’язкості мастила, забруднення маслопроводів та заїдання редукційного клапану (він не відкривається). Нормальний тиск мастила на прогрітому двигуні при максимальній частоті обертання колінчастого валу повинна бути в межах 3,5 – 4,5 кгс/см2.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМИ ЗМАЩЕННЯ

Це обслуговування полягає в перевірці рівня мастила і його доливання, перевірці герметичності з’єднань, очищення і промивання пристроїв вентиляції картера, своєчасній заміні мастила, промивання центробіжного фільтра, заміні фільтруючого елементу або повнопотокового фільтру.

Рівень мастила в картері перевіряється перед виїздом з гаражу з допомогою масловимірювального стержня, який має нижню та верхню мітки. Зменшення рівня при роботі допускається до нижньої мітки.

Заміна мастила в двигуні відбувається через 10 тис. км пробігу у наступному порядку:

1. Після роботи двигуна, доки мастило тепле, відкрутити пробку зливного отвору піддона картера (на двигуні МеМЗ, крім того, відкрити кришку маслозаливної горловини) та злити в посудину відпрацьоване мастило, одночасно відкрутити пробку зливного отвору повнопотокового фільтра на двигуні „Москвич” та злити мастило з його корпусу.
2. Відкрутити центральний болт повнопотокового фільтру, зняти корпус, замінити фільтруючий елемент, зібрати фільтр і закрутити пробки зливних отворів піддона картера і фільтра. На двигуні ВАЗ замінити фільтр в зборі.

Через кожні 6 тис. км пробігу на двигуні МеМЗ рекомендується проводити очистку центробіжного маслоочищувача в такій послідовності:

1. Зняти ремінь приводу вентилятора.
2. Провертаючи рукояткою колінчастий вал, послабити шість болтів кришки центробіжного фільтра і сполучити риску ВМТ на шківі з виступом на передній кришці двигуна для того, щоб при наступній зборці забезпечити правильну установку кришки фільтра.
3. Відкрутити повністю шість болтів і зняти кришку. В зв’язку з малою відстанню між шківом і кузовом слід кришку зняти разом з болтами.
4. Очистити і промити корпус фільтра і кришку; установити кришку разом з прокладкою і болтами, сполучаючи риску ВМТ з виступом, і закрутити рівномірно болти. Кінцеве затягування болтів виконувати хрест-навхрест, тобто затягувати не послідовно до відказу, а рівномірно всі болти. Відкручувати та закручувати болти потрібно торцевим ключем через вікна в задній панелі кузова, попередньо знявши гумові заглушки.
5. Надіти ремінь приводу вентилятора і провести регулювання його натягу.
6. Залити в картер свіже мастило до верхньої мітки масловимірювального стержня.
7. Запустити двигун, давши йому попрацювати 3 – 5 хвилин і заглушити. Через 10 хв. знову перевірити рівень і при необхідності долити мастило до верхньої мітки масло вимірювального стержня.

Якщо злите мастило виявиться занадто забрудненим і темним, рекомендується до заправки свіжим мастилом систему змащення промити, тому треба залити в картер 2 – 2,5 л індустріального мастила -12 (веретянка -2), відкрутити свічки запалювання і стартером або пусковою рукояткою обертати колінчастий вал на протязі 1 – 1,5 хв. Після цього злити промивного мастило, залити свіже і закрутити свічки. На двигунах ВАЗ і МеМЗ промивка виконується мастилом марки ВНІІНПФД, для цього, не знімаючи повнопотокового фільтра (двигун ВАЗ), необхідно залити в картер 3 л промивного мастила, завести двигун і дати йому попрацювати на малій частоті обертання холостого ходу 20 – 25 хв. Потім злити промивне мастило, замінити повнопоточний фільтр і залити в картер свіже мастило у відповідності із сезоном.

3.5: Система живлення карбюраторних двигунів

Несправностями системи живлення карбюраторних двигунів можуть викликати: припинення подачі палива в карбюратор, утворення збідненої або збагаченої горючої суміші, підтікання палива, нестійку роботу двигуна на холостому ході.

мал. 13. Система живлення автомобіля „Москвич”:

1 – паливний бак, 2 – датчик покажчика рівня палива , 3 – карбюратор,                           4 – повітряний фільтр, 5 – паливний насос, 6 – шланг приводу нагрітого повітря,              7 – випускний трубопровід, 8 – додатковий глушник, 9 – основний глушник,                10 – труба глушника, 11 - трубопровід

Припинення подачі палива в карбюратор. Причинами цього можуть бути: засмічення паливопроводів і фільтра карбюратора, замерзання води в баці і паливопроводах, прорив діафрагми паливного насосу (зовнішня ознака цього – підтікання палива із отвору в нижній частині корпуса), зношування або забруднення клапанів паливного насосу, підсос повітря в порожнину над діафрагмою внаслідок нещільного кріплення двох частин насосу між собою.

Для визначення причин відсутності подачі палива необхідно відкрутити теплопровід від карбюратора і переміщувати важіль ручної підкачки або обертати за рукоятку колінчастий вал. Якщо при цьому з’явиться потік палива, тоді насос справний і необхідно витягнути і промити паливний фільтр вхідного штуцера карбюратора. Якщо ж потік не спостерігається, необхідно протерти дрантям паливний насос і оглянути його поверхню. При виявленні вологих плям бензину затягнути стяжні гвинти корпусу і знову випробувати дію насосу. Якщо ж і після цієї подачі палива не буде, необхідно перевірити справність насосу шляхом часткової або повної розборки. При цьому в першу чергу необхідно промити фільтр і клапани, перевірити стан діафрагми.

Утворення збідненої горючої суміші. Ознаками і наслідками роботи двигуна на такій суміші є: вистріли „хлопки” із карбюратора, перегрів двигуна, втрата його потужності (погано тягне). Подібні ознаки також можуть бути і від раннього запалювання.

Вистріли із карбюратора відбуваються в наслідок того, що збіднена робоча суміш горить повільно, і в той час, коли в циліндрі після такту випуску починається такт впуск, в камері згорання ще продовжується догорання робочої суміші. Тому потрапляюча горюча суміш займається, і горіння розповсюджується по впускному трубопроводі до карбюратора. Необхідно мати на увазі, що вистріли із карбюратора можуть бути і від нещільного закриття впускного клапана. Втрата потужності двигуна при роботі на збідненій суміші викликається повільним згорянням і, відповідно, меншим тиском газів в циліндрі. Перегрів двигуна виникає у зв’язку із тим, що згорання збідненої робочої суміші відбувається повільно і не тільки в камері згорання, але і у всьому об’ємі циліндра, від чого збільшується площа нагріву стінок циліндра і підвищується температура охолоджуючої рідини.

Несправності, які викликають утворення збідненої робочої суміші, можуть бути наступні: недостатня подача палива в карбюратор; засмічення паливних жиклерів головної дозуючої системи, якщо двигун погано тягне при середніх і повних навантаженнях, і системи холостого ходу, якщо двигун глохне при переході на холостий хід; підсос додаткового повітря в місцях з’єднань карбюратора з впускним трубопроводом і самого трубопроводу з головкою циліндрів; заїдання поплавка або голчастого клапану у верхньому положенні; знижений рівень палива в поплавковій камері.

Визначати і усувати перераховані несправності необхідно в наступній послідовності: перевірити подачу палива прийомами, перерахованими вище; при нормальній подачі палива встановити, чи немає відсмоктувача додаткового повітря в з’єднаннях. Для цього при робочому двигуні закрити повітряну заслінку і виключити запалювання, потім оглянути місця з’єднання карбюратора і впускного трубопроводу. Поява вологих плям палива свідчить про наявність в цих місцях нещільності. Для усунення несправності необхідно підтягнути гайки та болти кріплення. Якщо підсосу повітря не виявлено, перевірити рівень палива в поплавковій камері. Для цього на двигуні „Москвич”, що працює на малій частоті обертання холостого ходу, прикласти лінійку до вікна спостереження до поплавкової камери і визначити відстань від рівня палива до площини рознімання верхньої частини карбюратора. Ця відстань повинна бути 20 ± 1 мм.

Великий вплив на роботу двигуна здійснює рівень палива в поплавковій камері карбюратора.

На двигунах ВАЗ і МеМЗ для перевірки рівня палива в поплавковій камері необхідно зняти кришку поплавкової камери карбюратора. Після цього кришку карбюратора двигуна ВАЗ встановити вертикально так, щоб штуцер підводу палива був направлений вгору (мал. 14), при цьому відстань між ущільнюючою прокладкою 1 і поплавком 6 повинно бути 7,5 мм, а хід поплавка 8 мм. Якщо ці розміри не співпадають приведеним даним, виконати необхідне регулювання шляхом підгинання язичка 5 кронштейна поплавка. Кришку 3 поплавкової камери карбюратора двигуна МеМЗ встановлюють горизонтально (мал. 15). При цьому повздовжні виштампувані на поплавці ребра повинні бути паралельними площині рознімання кришки, а відстань від верхньої поверхні поплавка до площини кришки – 39 мм. Якщо в результаті перевірки будуть встановленні відхилення від цих вимог, положення поплавка регулюють підгинанням язичка 2.

Одночасно перевіряють легкість пересування поплавка та голчастого клапана.

Продування жиклерів здійснюється при знятій кришці поплавкової камери шинним насосом: прочистити жиклери дротом або іншими предметами не допустимо, так як це призводить до розробки отворів жиклерів.

мал. 15. Перевірка положення поплавка:

1 – поплавок, 2 – язичок поплавка,

3 – кришка поплавкової камери

В карбюраторі К-105 і К-126Б рівень палива перевіряють через оглядове віконце в стінці поплавкової камери. Рівень слід перевіряти, встановивши автомобіль на горизонтальну площадку, при роботі двигуна на малих обертах холостого ходу на протязі 5 хв. В карбюраторі К-105 рівень палива повинен знаходитись в межах міток на ободі оглядового вікна. В карбюраторі К-126Б рівень повинен знаходитись на відстані 19 – 21 мм від площини рознімання корпусу і кришки поплавкової камери (див. мал. 16).

мал. 16. Регулювання рівня                   мал. 14.Перевірка положення поплавка

палива в поплавковій                                         в карбюраторі двигуна ВАЗ:

камері карбюратора:                                       1 – ущільнююча прокладка, 2 – кришка,     1 - оглядове вікно, 2 – язичок поплавка        3 - голчастий клапан, 4 – штуцер приводу

палива, 5 – язичок, 6 – поплавок

В карбюраторі К-88 рівень палива може бути перевірений двома способами. При роботі двигуна на малих обертах холостого ходу відкрутити пробку контролю рівня і через відкритий отвір спостерігати за рівнем палива (око повинне знаходитися на рівні контрольного отвору). При правильному регулюванні рівень палива буде видно, але паливо не повинно витікати із отвору.

мал. 17. Перевірка рівня палива

в карбюраторі К-88

При перевірці рівня палива другим способом (мал. 17) необхідно відкрутити пробку, яка закриває канал клапана економайзера з механічним приводом, і на її місці вкрутити штуцер з гумовим шлангом і скляною трубкою. Поплавкову камеру карбюратора заповнити паливом за допомогою важеля ручної підкачки. Скляну трубку необхідно встановити так, щоб її верхній кінець був вище площини рознімання корпусу і кришки карбюратора.

Вимірюючи відстань між рівнем палива в трубці і площиною рознімання карбюратора визначають фактичний рівень. Ця відстань повинна бути в межах 18 – 19 мм.

Якщо рівень палива в поплавковій камері вище або нижче необхідного, потрібно провести регулювання підгинанням в одну або в іншу сторону упорної пластини важеля поплавка або зміною товщини прокладок під сідлом голчастого клапану.

Утворення збагаченої робочої суміші. Ознаками і наслідками роботи двигуна в цьому випадку є: чорний дим і вистріли з глушника, втрата потужності двигуна, перевитрата палива і розрідження мастила в камері двигуна.

Поява чорного диму з глушника пояснюється наявністю неповністю згорілих, обвуглілих частин палива. Вистріли з глушника відбуваються в наслідок того, що деяка частина палива за недостатністю повітря в циліндрі не згоряє і при виході з глушника, з’єднуючись з киснем повітря спалахує. Вистріли з глушника можуть бути також в наслідок неповного закриття випускного клапану. Втрата потужності пояснюється повільним горінням збагаченої робочої суміші. Розрідження мастила в піддоні картера двигуна відбувається внаслідок конденсації парів палива, які осідають на стінках циліндрів і стікають по них в піддон.

Утворення збагаченої суміші може бути викликано наступними несправностями: знос і нещільним закриттям голчастого клапану поплавкової камери; знос або заїдання клапану економайзера, наповнення поплавка паливом внаслідок утворення в ньому тріщин; розробкою жиклерів; неповним відкриттям повітряної заслінки; підвищений рівень палива в поплавковій камері.

Ці несправності визначаються і усуваються в наступній послідовності: зняти з карбюратора повітряний фільтр, послабити гвинт кріплення тросу в шарнірній муфті важеля 8 повітряної заслінки, витягнути рукоятку приводу повітряної заслінки на 1,5 – 2 мм від його крайнього переднього положення і в такому положенні закріпити гвинт тросу. При цьому повітряна заслінка повинна бути повністю відкритою, а при витягуванні рукоятки – повністю закритою. Потім перевіряють рівень палива в поплавковій камері і при необхідності його регулюють. Якщо рівень буде нормальний, необхідно зняти і розібрати карбюратор, перевірити щільність закриття голчастого клапану поплавкової камери і клапану економайзера, пропускна здатність жиклерів.

Підтікання палива. Несправності, які викликають це, можуть бути наступними: нещільно затягнуті пробки жиклерів і паливних каналів, впускні пробки поплавкової камери і паливного баку, нещільності в з’єднаннях паливопроводів (погана затяжка ніпельних гайок та хомутиків шлангів), тріщини в паливопроводах, пошкодження діафрагми паливного насосу.

Підтікання палива необхідно негайно усунути, так як при цьому неминуча перевитрата його і з’являється небезпека виникнення на автомобілі пожежі.

Балансування карбюратора. Всі карбюратори, які розглядаються – балансуючого типу. В цих карбюраторах поплавкова камера сполучається з атмосферою не безпосередньо, а через канал, виведений повітряний патрубок вище повітряної заслінки. Це необхідно для того, щоб попередити збагачення горючої суміші у випадку підвищення опору повітряного фільтра.

Потрапляння повітря в змішувальну камеру через засмічений фільтр утруднено, розрідження в змішувальній камері збільшується, витікання палива збільшується і горюча суміш збагачується, що призводить до збільшення витрати палива.

Жиклери в балансувальному карбюраторі працюють під дією різниці тиску в дифузорі та в поплавковій камері, не змінюючись при зміні опору в повітряному фільтрі.

Двигун працює не хитливо або глохне при малій частоті обертання на холостому ході. Причинами цієї несправності можуть бути неправильне регулювання карбюратора та засмічення жиклерів системи холостого ходу. Для усунення несправності необхідно здійснити регулювання карбюратора на малій частоті обертання холостого ходу в такій послідовності: запустити двигун, прогріти його до нормальної температури, повністю відкрити повітряну заслінку та зупинити двигун: закрутити гвинт, який регулює кількість горючої суміші, до відказу і відкрутити назад на 2 – 2,5 оберти. Після цього відкрутити упорний гвинт, який відмежовує відкриття дроселів, а потім закрутити його до початку оберту важеля керування дросельними заслінками; запустити двигун, і відкручуванням упорного гвинта встановити мінімальну частоту обертання колінчастого валу, закрутити гвинт регулювання горючої суміші до отримання найбільшої частоти обертання валу при такому положенні дросельних заслінок; повторно відкрутити упорний гвинт для зменшення частоти обертання до можливої межи (при подальшому відкручуванні гвинта двигун починає глохнути); різко відкрити дросельні заслінки і швидко їх закрити.

мал. 18. Регулювання карбюратора на малих обертах холостого ходу:

а – однокамерного карбюратора, б – двохкамерного карбюратора

При цьому двигун не повинен зупинятись, інакше необхідно закручуванням упорного гвинта дещо збільшити швидкість обертання і знову перевірити регулювання як було вказано вище. В такій же послідовності всі операції регулювання потрібно виконати із другим гвинтом якості суміші                       (див. мал. 17).

Якщо регулюванням не вдається добитися стійкої роботи двигуна на холостому ході, тоді слід відкрутити жиклери системи холостого ходу, продути їх, а також канали системи холостого ходу шинним насосом. Продувку можна виконувати і через отвір, який закривається гвинтом регулювання якості горючої суміші.

Після продувки виконати регулювання карбюратора на холостому ході. Звичайно після двох-трьох таких регулювань визначають вірне положення для всіх трьох гвинтів (двох гвинтів якості та одного гвинта дроселя).

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМИ ЖИВЛЕННЯ

КАРБЮРАТОРНИХ ДВИГУНІВ

Щодня необхідно перевіряти зовнішнім оглядом з’єднання паливопроводів, карбюратора та паливного насосу з метою виявлення підтікання палива. Після прогріву перевірити стійкість роботи двигуна на малій частоті обертання холостого ходу шляхом відкриття дросельних заслінок та різкого їх закриття.

Після кожних 10 тис. км необхідно:

1. Перевірити і провести підтягування кріплення повітряного фільтра до карбюратора, паливного насосу до блоків циліндрів, карбюратора до впускного трубопроводу, впускного і випускного трубопроводу до головки циліндрів, прийомної труби глушника до впускного трубопроводу, глушника до кузова.
2. Відкрутити барашкові гайки кришки повітряного фільтра, зняти кришку, витягнути фільтруючий елемент і замінити його новим. На двигуні ВАЗ витягнути і замінити одночасно і фільтруючий елемент для повітряної системи вентиляції картера.
3. Відкрутити два гвинта на автомобілі „Москвич” (на ВАЗ і МеМЗ – один болт), зняти кришку корпусу паливного насосу, витягнути сітчастий фільтр, промити його і порожнину корпусу насосу бензином, продути розрідженим повітрям і установити усі деталі на місце.
4. Відкрутити пробку з кришки карбюратора, витягнути сітчастий фільтр, промити його бензином, продути розрідженим повітрям і поставити на місце.
5. Відкрутити зливну пробку поплавкової камери, злити в посуд відстій палива і закрутити пробку.

Через кожні 20 тис. км пробігу:

1. Перевірити рівень палива в поплавковій камері карбюратора і при необхідності встановити нормальну його величину.
2. Провести часткову розбору карбюратора, промити деталі бензином або ацетоном, продути жиклери і канали розрідженим повітрям.
3. Відрегулювати карбюратор на холостий хід.

3.6: Акумуляторна батарея

В процесі експлуатації в акумуляторній батареї можуть виникати слідуючи несправності: окислення полюсних штирів, підтікання електроліту через тріщини бака, підвищений саморозряд, коротке замикання і сульфатація пластин.

Окислення полюсних штирів призведе до збільшення опору в зовнішньому ланцюгу і навіть до припинення струму. Для усунення несправності потрібно зняти зі штирів наконечники проводів (клеми), зачистити штирі і клеми та укріпити останні на штирях. Після цього штирі і клеми ззовні потрібно змастити тонким шаром технічного вазеліну.

Підтікання електроліту через тріщини баку знаходять оглядом. Для усунення несправності батарею здають в ремонт. При змушеній тимчасовій експлуатації батареї з цією несправністю необхідно періодично доливати в несправне відділення баку електроліт, а не дистильовану воду.

Саморозряд акумуляторної батареї при її експлуатації і зберіганні виникають внаслідок утворення в активній масі пластин місцевих струмів. Місцеві струми виникають за рахунок виникнення електрорушійної сили між окислами активної маси і решіткою пластин. Крім того, при довгому зберіганні електроліт в акумуляторі відстоюється і щільність електроліту в нижніх шарах стає більше, ніж у верхніх. Це призводить до появи різниці потенціалів і виникнення зрівняльних струмів на поверхні пластин. Нормальний саморозряд справної батареї складає 1 – 2% на добу. Причинами прискореного саморозряду можуть бути: забруднення поверхні батареї, застосування для доливання звичайної (не дистильованої) води, яка складається із лугів та солі, потрапляння в середину акумуляторів металевих часток та інших речовин, які сприяють утворенню гальванічних пар. Для усунення несправності слід перевіряти поверхню батареї або замінити електроліт.

Ознаками короткого замикання в середині акумулятора є „кипіння” електроліту і різке падіння напруги акумулятора; частіше всього воно виникає в наслідок осипання активної маси і руйнування сепараторів. В цьому та в іншому випадках акумуляторну батарею розбирають і усувають несправності, заміняючи несправні елементи.

Сульфатація пластин полягає в тому, що на пластинах утворюється крупнокристалічний сірчанокислий свинець у вигляді білого нальоту. При цьому збільшується опір акумуляторів. Крупні кристали сульфату свинцю закривають пори активної маси, перешкоджають проникненню електроліту і формуванню активної маси під час зарядки. Внаслідок цього активна поверхня пластин зменшується, яка викликає зниження ємності батареї. Ознакою сульфатації пластин є те, що під час зарядки батареї швидко підвищується напруга і температура електроліту і виникає бурне газовиділення („кипіння”), а ємність електроліту збільшується незначно. При наступній розрядці і саме під час включення стартера батарея швидко розряджається за рахунок малої ємності. Основні причини, які викликають сульфатацію: розрядка батареї нижче 1,7 В на один акумулятор, оголення пластин внаслідок зниження рівня електроліту, довге зберігання батареї без підзарядки (особливо розрядженої), більша ємність електроліту, триваліше користування стартером під час пуску.

Невелика сульфатація пластин може бути усунена проведенням одного або декількох циклів „зарядка – розрядка”. Для цього акумуляторну батарею необхідно повністю зарядити і довести ємність електроліту в ній до нормальної величини   (1,285 г/см3) шляхом доливання електроліту ємністю 1,4 г/см3 або дистильованої води. Потім розрядити батарею через лампу струмом силою 4 – 5 А до напруги 1,7 В на один акумулятор і визначити розрядну ємність. Після цього привести ємність до температури +300С за формулою:

,

де Qдії – ємність батареї, приведена до +300С;

 Q – розрядна ємність, отримана множенням сили розрядного струму на час розрядки батареї в годинах;

t – середня температура електроліту (півсума температур, заміряних на початку і в кінці розрядки) в акумуляторах під час розрядки,0С;

0,01 – температурний коефіцієнт ємності.

Якщо дійсна ємність буде не менше 80% номінальної, батарею знову заряджають і встановлюють на автомобіль; якщо ємність виявиться нижче, тоді весь цикл потрібно повторити знову. Приведений цикл рекомендується використовувати також після зберігання батареї більше 6 місяців і перед довгим зберіганням.

Таблиця1

Коротка технічна характеристика акумуляторних батарей

Тип батареї	Ємність кожної батареї, А·ч	Сила розрядженого струму під час 10-часового режиму розрядки, А	Номінальна напруга, В	Кількість електроліту і батареї, л	Маса батареї без електроліту , кг	Встановлюється на автомобіль
6СТ-45ЭМ 6СТ-54ЭМ 6СТ-54ЭМ 6СТ-42 6СТ-60ЭМ	45 54 54 55 60	4,2 5,4 5,4 5,5 6,0	12 12 12 12 12	3,0 3,8 3,8 3,8 3,8	16,0 19,5 19,5 17,0 19,5	ЗАЗ УАЗ ЗІЛ (по 2 шт.) „Москвич”, ВАЗ ГАЗ-24

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ АКУМУЛЯТОРНОЇ БАТАРЕЇ

Термін роботи і справність акумуляторної батареї залежить від своєчасного та правильного догляду за нею. Батарея повинна зберігатися в чистоті, так як забруднення її поверхні призводить до підвищеного саморозряду. Під час технічного обслуговування необхідно протирати поверхню батареї 10%-ним розчином нашатирного спирту або кальцинованої соди, після чого протирати чистим сухим дрантям.

Під час зарядки в результаті хімічної реакції виділяються гази, які значно підвищують тиск і середині акумуляторів. Тому вентиляційні отвори в пробках потрібно постійно прочищати тонкою проволокою. Враховуючи, що при роботі батареї утворюється гримучий газ (суміш водню з киснем), не можна оглядати батарею з відкритим вогнем щоб уникнути вибуху.

Періодично необхідно зачищати штирі і клеми проводів. Через 2 – 2,5 тис. км пробігу, а в пекучий період через кожні          5 – 6 днів перевіряти рівень електроліту через заливні отвори акумуляторів скляною трубкою внутрішнім діаметром 3 – 5 мм. Стовпчик електроліту в трубці вказує висоту його рівня над запобіжним щитком, яка повинна бути 12 – 15 мм (мал. 19, а). При відсутності скляної трубки рівень електроліту можна перевірити чистою ебонітовою або дерев’яною паличкою; не можна для цієї цілі використовувати металевий стержень. Під час зменшення рівня слід долити дистильовану воду, а не електроліт, так як в процесі роботи батареї вода в електроліті розкладається і випаровується, а кислота залишається.

Періодично перевіряти ємність електроліту з метою визначення степені зарядки акумуляторної батареї. Для цього кислометр опускають в заливний отвір акумулятора, засмоктують електроліт за допомогою гумової груші і по поділкам ареометра, який поміщений в середину скляної колби, визначають величину ємності електроліту (мал. 19, б). В таблиці 2 приведений зв’язок між ємністю електроліту і степеню зарядки акумуляторної батареї:

Таблиця 2

Ємність електроліту, яка приведена до 150С, г/см3
Повністю заряджена батарея	Батарея заряджена на
	25%	50%
1,31 1,29 1,27 1,25	1,27 1,25 1,23 1,21	1,23 1,21 1,19 1,17

Для подальшого зберігання батареї в зимовий період її потрібно зняти з автомобіля, повністю зарядити і зберігати в сухому місці при температурі не вище 00С і не нижче – 300, маючи на увазі, що чим нижче температура електроліту, тим менше саморозряд батареї. Через кожні три місяці батарею необхідно підзаряджати для встановлення ємності, яка втрачається на саморозряд. Під час зберігання батареї безпосередньо на автомобілі необхідно від’єднати проводи від полюсних штирів. Слід пам’ятати, що температура замерзання електроліту ємністю 1,1 г/см3 мінус 70С, ємністю 1,22 г/см3 мінус 370С і ємністю 1,31 г/см3 мінус 660С.

мал. 19. Перевірка стану акумуляторної батареї:

а – перевірка рівня електроліту, б – перевірка щільності електроліту,

1 – гумова груша кислометра, 2 – скляна колба, 3 - ареометр

Таблиця 3

Співвідношення сірчаної кислоти і щільності електроліту

під час розрядки на 25% літом

Кількість сірчаної кислоти, добавленої на 1 л дистильованої води	Щільність електроліту при 150, г/см3
0,245 0,265 0,295 0,305 0,345 0,365 0,380 0,405 0,425 0,450 0,495 0,650	1,210 1,220 1,240 1,250 1,270 1,280 1,290 1,300 1,310 1,320 1,340 1,400

Таблиця 4

Щільність електроліту в залежності від кліматичного району

Кліматичні райони	Пори року	Щільність електроліту, приведена до 150С, г/см3
		залитого	зарядженої батареї
Райони з різко континентальним кліматом і температурою зимою нижче – 400С Північні райони з температурою взимку до – 400С Центральні райони з температурою взимку до – 300С Південні райони Тропіки	Зима Літо Круглий рік Круглий рік Круглий рік Круглий рік	1,290 1,250 1,270 1,250 1,230 1,210	1,310 1,270 1,290 1,270 1,250 1,230

3.7: Генератор і реле-регулятор

Основними несправностями генератора є: забруднення або замаслення контактних кілець, забруднення або підгоряння колектора, знос і зависання щиток, поломка або ослаблення пружин щіткотримачів, обрив або коротке замикання в обмотках збудження і статора, замикання якоря „на масу” і обрив обмотки якоря, окислення і обгорання контактів регулятора, неправильний зазор між ними.

Перевірка стану генератора визначається за показами амперметра або за контрольною лампою. При включенні запалювання стрілка амперметра відхиляється вліво („Москвич”) і показує розрядку акумуляторної батареї, або загорається контрольна червона лампа на панелі приладів (ВАЗ і ЗАЗ). Під час роботи двигуна з підвищеною частотою обертання колінчастого валу амперметр повинен вказувати зарядку батареї (стрілка відхиляється вправо), а контрольна червона лампа гаснуть (мал. 20).

мал. 20. Деталі генератора автомобіля „Москвич”:

1, 8, 20, 30 – гвинти; 2, 5, 9, 14, 31, 38 – пружинні шайби; 3, 32 – кришки заднього та переднього підшипників ротора; 4, 39 – гайки, 6, 19 – шайби, 7, 33 – задній та передній шарикові підшипники, 10, 34 – задня (в зборі з діодами) і передня кришки генератора, 11 – вал ротора, 12 – шпонка, 13 – спеціальний гвинт, 15 – щіткотримач,                            16, 17 – масова та ізоляційна щітки, 18 – кришка щіткотримача, 21 – статор з обмотками, 22 – контактні кільця, 23 – ізоляційна шайба, 24, 26 – магнітні полюси,       25 – обмотка збудження, 27 – упорна втулка, 28 – розрізне кільце, 29 – упорна чашка, 35 – втулка, 36 – вентилятор, 37 – шків

Для нормальної роботи генератора необхідно, щоб колектор не був замасленим або забрудненим, щітки прилягали до нього не менше ніж на 2/3 поверхні, а тиск пружин на щітки знаходився в межах і приведений в таблиці:

Тип генератора	Потужність, Вт	Напруга, В	Сила струму при номінальній напрузі, В	Працює в контакті з реле-регулятором, типу	Встановлюється на автомобіль	Може бути замінений генератором	Тиск пружини на щітку, гс
Г502-А Г250-Ж1 Г221 Г250-Н1	350 350 500 350	12 12 12 12	20 28 42 28	РР310 РР362-А РР380 РР350	ЗАЗ Москвич ВАЗ ГАЗ, УАЗ	Г501 Г250-Ж ─ Г250-Е	180-315 180-315 440 180-350

Стан колектора і щиток перевіряється при знятій захисній стрічці. Якщо колектор сильно зношений, необхідно зняти генератор з автомобіля і відремонтувати його. При зношуванні щіток на висоті більше ніж на 50% їх слід замінити. Нові або погано прилягаючі до колектора щітки необхідно притерти, для цього підняти щітку і підкласти між нею і колектором смужку мілкої скляної шкурки зерном до щітки, яка притирається. Потім опустити щітку, протягнути в обидва боки шкурку через споглядальне скло до тих пір, поки щітка по всій довжині приляже до колектору. Тиск щіток на колектор визначають за показником динамометра на початку руху смужки папірця, який знаходиться між щіткою і колектором (мал. 21).

мал. 21. Перевірка тиску щиток на колектор:

1 – полоска паперу, 2 – колектор генератора,   3 – щітка, 4 – пружинний динамометр,               5 – кришка генератора

Величина тиску щіткових пружин генераторів легкових автомобілів повинна бути в межах 180 – 280 гс.

Якщо замаслений колектор, необхідно його протерти ганчіркою, змоченою не етиловим бензином на непрацюючому генераторі, підгорілий колектор зачистити м’якою скляною шкуркою. Після зачистки колектора і притирки щіток генератор необхідно продути через вікно спостереження розрідженим повітрям, щоб видалити вугільний і абразивний пил, що утворився.

В процесі експлуатації робота регулятора напруги може погіршуватися за рахунок недоліків: іскріння контактів, порушення і ослаблення кріплення додаткових вугільних опорів. В цьому випадку необхідно перевірити стан опорів, пошкоджені замінити новим, справні закріпити, ті, що окислились зачистити скляною шкуркою.

Перевірка роботи реле-регулятора і його регулювання повинні здійснюватись кваліфікованим електриком. Знімати кришку реле-регулятора і змінювати регулювання його приладів водію забороняється. При митті автомобіля необхідно запобігати потрапляння води на генератор і реле.

Технічні характеристики генераторів, які застосовуються на легкових автомобілях; генераторів, які працюють в комплексі з реле-регуляторами (приведені в таблиці).

Якщо при роботі двигуна на всіх режимах амперметр вказує на розрядку або горить контрольна червона лампа, несправний генератор, реле-регулятор, регулятор напруги або амперметр. Для усунення несправності необхідно перевірити натяг ременя приводу генератора, надійність кріплення проводів на затисках генератора і реле-регулятора, послаблені з’єднання підтягнути, завести двигун і перевірити дію генератора. Якщо несправність не усувається, відкрутити гвинти, зняти кришку щіткотримача і щіткотримача із щітками, протерти дрантям, змоченою бензином, контактні кільця, підгорілі контактні кільця зачистити мілкою скляною шкуркою, перевірити стан щіток, зношені – замінити. При наявності інших несправностей генератор підлягає ремонту.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ГЕНЕРАТОРА

І РЕЛЕ-РЕГУЛЯТОРА

Через 10 тис. км пробігу автомобіля перевірити і при необхідності відрегулювати степінь натягу ременя приводу вентилятора і генератора, перевірити кріплення генератора до двигуна, кріплення реле-регулятора, проводів на затискачах генератора і реле-регулятора, очистити від забруднення і пилі генератор і реле-регулятор, за допомогою шинного насосу видалити (продути) пил в середині генератора. Підтягнути гайку кріплення шківа і стяжні гвинти кришок генератора.

Через 60 тис. км пробігу перевірити стан щіток і зачистити контактні кільця.

3.8: Система запалювання

Несправності системи запалювання викликають: занадто пізнє або раннє запалювання, перебої запалювання в одному або декількох циліндрах, повне припинення запалювання.

Пізнє запалювання характеризується втратою потужності і перегріву двигуна, а раннє запалювання – також втратою потужності і стуками в двигуні. Для усунення несправності потрібно перевірити і відрегулювати момент запалювання за допомогою октан-коректора.

Установка запалювання на двигуні. Для установки запалювання необхідно:

1. Відкрутити свічку першого циліндра (рахуючи від радіатора) і заглушити отвір паперовою пробкою, потім обертаючи рукояткою колінчастий вал до виштовхування пробки. Це вказує на те, що в першому циліндрі виконується такт стиск. Після цього продовжуючи повільно обертати колінчастий вал до суміщення міток установки запалювання. На двигуні „Москвич” суміщається перша риска 3 (див. мал. 6, а) на шківі колінчастого валу (по ходу обертання) з установочним штифтом 1 передньої кришки блоку. На двигуні ВАЗ потрібно суміщати мітку на шківі із другою міткою на передній кришці блоку циліндрів. У двигуна МеМЗ суміщається перша риска (МЗ) на шківі колінчастого валу з виступом на кришці розподільних шестерень (див. мал. 6, в). На двигуні ЗМЗ-53 та ЗІЛ-130 установочні мітки                (див. мал. 22).

мал. 22. Установочні мітки для установки запалювання в двигуні:

а – ЗМЗ-53, б – ЗІЛ-130

2. Зняти кришку розподільника, обернути ротор в положення, при якому його різницева пластина буде суміщена з боковою клемою першого циліндра кришки розподільника (пластина ротора направлена на клему низької напруги корпусу), в такому положенні встановити переривач-розподільник в гніздо блоку і, злегка обертаючи за ротор, ввести валик в зчеплення з приводом, закрутити від руки гайку кріплення переривача-розподільника до двигуна і установити октан-коректор на нульову поділку.
3. Приєднати контрольну лампу одним проводом до клеми низької напруги переривача, а іншим на масу.
4. Включити запалювання і обертати корпус переривача-розподільника проти напряму обертання ротора (на двигунах ЗАЗ і „Москвич” за годинниковою стрілкою, а на двигуні ВАЗ – проти годинникової стрілки) до початку розмикання контактів (в цей момент контрольна лампа загоряється). Момент розмикання контактів можна також визначити „за іскрою”. Для цього провід високої напруги, який витягнутий із центральної клеми розподільника, потрібно тримати на відстані 3 – 4 мм від маси і обертати корпус переривача-розподільника. В цей момент розмикання контактів між проводами і масою з’являється іскра.
5. Вимкнути запалювання, затягнути ключем гайку кріплення переривача-розподільника до двигуна, закрити кришку розподільника і, починаючи з клеми першого циліндра, з’єднати проводи високої напруги до свічок в напрямку обертання ротора по порядку роботи циліндрів. Приєднати трубку вакуумного регулятора випередження запалювання (двигуни „Москвич” і ЗАЗ).
6. Запустити двигун, прогріти його до нормальної температури і, рухаючись зі швидкістю 50 км/год на прямій передачі по рівній дорозі, різко збільшити швидкість. При цьому в двигуні повинні бути чутні слабкі нетривалі металеві стуки. Відсутність стуків вказує на пізнє запалювання, а стуки, що не припиняються – на раннє запалювання. Уточнення кута випередження запалювання в цьому випадку здійснюється октан-коректором.

Перебої в одному циліндрі частіше всього викликані несправністю свічки запалювання, псуванням ізоляції проводу високої напруги, приєднаного до свічки, а також поганим контактом цього проводу в наконечнику свічки або в гнізді кришки розподільника.

Перебої в декількох циліндрах можуть бути у випадку псування ізоляції проводу високої напруги або поганого контакту в гнізді кришки розподільника або в центральній клемі запалювання, несправності конденсатора, обгоряння контакті переривача, неправильного зазору між ними або періодичного замикання рухливого контакту переривача на масу, внаслідок псування ізоляції, тріщин кришки розподільника і ротора.

До несправностей свічки відносяться тріщини ізолятора, обгоряння електродів або неправильний зазор між ними        (див. мал. 23), відкладання нагару на електродах. Для знаходження несправності свічки необхідно при працюючому двигуні на холостому ході почергово від’єднувати від свічок провід високої напруги (знімати наконечники). Якщо при цьому перебої в двигуні збільшуються, то свічка, яку перевіряють справна, а якщо робота двигуна не змінюється, свічка несправна. Крім цього, непрацююча свічка буде дещо холодніша інших. Несправну свічку необхідно відкрутити і після очистки електродів, нижньої частини ізолятора і корпуса, свічку промити бензином і продути розрідженим повітрям. Кращі результати очистки свічок досягаються на спеціальному піскоструменевому апараті. Зазор між електродами свічки перевіряють круглим щупом і при необхідності регулюють, встановлюючи його величину в межах 0,6 – 0,7 мм підгинанням бокового електроду. Основні види свічок приведені в таблиці 2. Частіша причина перебоїв в циліндрах – окислення і обгорання контактів переривача, які в цьому випадку здійснюють великий опір протіканню струму, в результаті чого знижується сила струмів у первинній обмотці котушки запалювання і напруги в другому ланцюгу. При малому зазорі між контактами переривача час розімкнутого стану контактів зменшується, і магнітне поле, яке створюється первинною обмоткою, не встигає повністю зникнути. При занадто великому зазорі, навпаки, зменшується час замкнутого стану контактів, і струм в первинному ланцюгу не встигає відновитися до максимальної величини. В цьому та в іншому випадках в другій обмотці зменшується напруга і можуть з’являтися пробої в циліндрах, особливо із збільшенням швидкості обертання колінчастого валу. Обгорілі контакти переривача зачищають надфілем або складеною вдвоє скляним папером.

мал. 23. Регулювання зазору між електродами свічки запалювання:

а – перевірка, б - регулювання

Для перевірки і регулювання зазору між контактами слід зняти кришку розподільника, обернути рукояткою колінчастий вал до повного розмикання контактів і щупом перевірити зазор, який повинен бути в межах 0,35 – 0,45 мм. Якщо зазор не правильний, потрібно на двигунах ЗАЗ і „Москвич” (див. мал. 24 та таблицю 1) послабити стопорний гвинт пластини нерухомого контакту і поворотом ексцентрика установити нормальний зазор, після цього затягнути стопорний гвинт. На двигуні ВАЗ (див. мал. 25) послабити два стопорних гвинта 23, вставити в паз стійки 24 нерухомого контакту викрутку і переміщають її до отримання потрібного зазору. Після регулювання затягнути гвинти. Наявність тріщин на кришці і роторі розподільника визначається оглядом, несправні деталі замінюють новими.

Повне припинення запалювання може бути викликане несправностями в первинному або вторинному ланцюгах. Для визначення несправності в первинному ланцюгу потрібно взяти контрольну лампу і приєднати один провід до корпусу автомобіля, а другий послідовно приєднувати (під час включення запалювання і розімкнутих контактів переривача) до вмикача стартера, до вхідної та вихідної клем замка запалювання, до вхідної та вихідної клем котушки запалювання і, на кінець, до клеми низької напруги переривача. Порушення контакту або обрив буде на тій ділянці ланцюга, на початку якого лампа горить, а в кінці не горить. Відсутність розжарення лампи, приєднаної до вихідної клеми котушки запалювання або до клеми переривача, крім обриву ланцюга на цій ділянці, може вказувати на несправність ізоляції рухливого контакту (замикання контакту на масу). Важіль рухомого контакту з несправною ізоляцією необхідно замінити.

Для перевірки справності ланцюга високої напруги (при справному ланцюзі низької напруги) необхідно зняти кришку розподільника, обертом колінчастого валу поставити контакти переривача на повне змикання і витягнути провід високої напруги з центральної клеми розподільника.

мал. 24. Переривач-розподільник

автомобіля „Москвич”:

1 – з’єднувальна муфта приводу,                         2 – регулювальні гайки октан-коректору,            3 – нижня пластина зі шкалою, 4 – верхня рухома пластина, 5 – маслюк, 6 – пружина грузила, 7 – грузило, 8 – вакуумний регулятор випередження запалювання, 9 – рухомий диск, 10 – кулачок, 11 – різницева пластина ротора,

12 – кришка розподільника, 13 – бокова клема, 14 – центральна клема, 15 – клема низької напруги, 16 – конденсатор, 17 – нерухомий контакт переривача, 18 – повстяний фільтр, 19 – застібка крики, 20 – корпус

мал. 25. Переривник-розподільник

автомобіля ВАЗ:

1 - привідний валик, 2 – масло відбиваюча муфта, 3 - корпус, 4 – нерухома пластина переривача, 5 – маслюк, 6 – ексцентрик октан-коректору, 7 – змащувальний фільтр кулачка, 8 – вісь грузила, 9 – пластина,        10 – грузило центробіжного регулятора,      11 – застібка кришки, 12 – упор грузила,      13 – ротор розподільника, 14 – кришка роз-подільника, 15 – бокова клема з вивідним гніздом, 16 – центральна клема, 17 – кутовий

електрод з контактною пружиною, 18 – різ-ницева пластина ротора, 19 – пластина центробіжного регулятора, 20 – пружина грузила, 21 – пружинна пластина важеля рухомого контакту, 22 – важіль рухомого контакту, 23 – гвинт кріплення стійки нерухомого контакту, 24 – стійка нерухомого контакту, 25 – конденсатор

Потім необхідно включити запалювання, тримати кінець проводу на відстані 4 – 5 мм від маси і пальцем розмикати контакти переривача. Відсутність іскри на кінці проводу свідчить про несправність в ланцюзі високої напруги або конденсатора. Для остаточного виявлення причини необхідно замінити конденсатор справним і знову перевірити ланцюг високої напруги; якщо немає іскри, замінити котушку запалювання.

Для перевірки справності конденсатора необхідно від’єднати його провід від клеми переривача, потім поставити контакти переривача на повне змикання, включити запалювання і рукою розмикати контакти, при цьому між контактами буде з’являтися сильне іскріння. Після цього провід конденсатора знову приєднати до клеми і розмикати контакти. Якщо в цьому випадку іскріння зменшиться конденсатор справний, в іншому випадку його потрібно замінити.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СИСТЕМИ ЗАПАЛЮВАННЯ

Через 4 – 5 тис. км пробігу необхідно очищати прилади та систему запалювання від пилу і забруднень, перевірити і закріпити проводи ланцюгів високої та низької напруги.

мал. 26. Регулювання зазору між

контактами переривача

Через 10 тис. км пробігу необхідно провести наступні роботи: зняти кришку розподільника, протерти її з середини дрантям, змоченою бензином, а якщо буде виявлено замаслення, то протерти диск і контакти переривника. Змастити вісь рухомого контакту та гніт кулачка переривача мастилом для двигуна. На двигунах „Москвич” і ЗАЗ, крім того, змастити мастилом для двигуна втулку кулачка переривача і консистентною змазкою 1-13 валик поворотом ковпачкового маслюка. На двигуні ВАЗ залити 2 – 3 краплі мастила для двигуна в отвір маслюка, попередньо провернути її кришку. Оглянути контакти переривача і при виявленні нерівностей і обгорання зачистити їх надфілем і відрегулювати зазор між ними  (мал. 26) та (мал. 27).

мал. 27. Регулювання зазору між контактами переривача-розподільника і перевірка натягу пружини рухомого контакту:

1 – кулачок, 2 – нерухомий контакт, 3 – регулювальний ексцентрик, 4 – пластина нерухомого контакту, 5 – рухомий контакт, 6 – гвинт кріплення пластини нерухомого

контакту, 7 – динамометр, 8 – октан-коректор, 9 – пружина, 10 – гвинт кріплення пружини, 11 і 12 – гайки регулювання октан-коректора

Перевірити установку моменту запалювання, для чого зняти кришку розподільника, обертом колінчастого валу рукояткою встановити ротор  в положення, коли його різницева пластина буде направлена на клему першого циліндра, приєднати контрольну лампу і повільно обертати колінчастий вал (попередньо включити запалювання) до загорання лампи – в цей момент установочні мітки повинні співпадати, при необхідності уточнити установку моменту запалювання. Відкрутити свічки, при наявності нагару поставити їх в бензин або ацетон, через 20 – 25 хв очистити нагар щіткою, промити в бензині і продути стиснутим повітрям, перевірити круглим щупом зазор між електродами і при необхідності відрегулювати його підгинанням бокового електроду.

Через 30 тис. км пробігу рекомендується свічки замінити новими. Для запобігання зриву різьби при закручуванні свічку необхідно встановити торцевий свічний ключ, а потім вже разом з ключем – свічний отвір головки циліндрів і легким обертом руки вкручувати свічку, поки вона піде вільно по різьбі, після чого остаточну затяжку провести із застосуванням воротка.

Таблиця 1

Переривач-розподільник	Встановлюється на автомобіль	Зазор між контактами переривача, мм
Р114-Б Р118 Р125, Р125Б Р119-Б Р103-Б, Р119-Б	ЗАЗ „Москвич” ВАЗ УАЗ ГАЗ	0,35 – 0,45 0,35 – 0,45 0,37 – 0,43 0,35 – 0,45 0,35 – 0,45

Таблиця 2

Тип свічки		Основні параметри і розміри					Встановлюється на автомобіль
По ГОСТ 2043-54	По ГОСТ 2043-74	Калильне число	Різьба на корпусі	Довжина різьбової частини корпусу, мм	Розмір під ключ, мм	Іскровий проміжок, мм
А6БС А7,5СС А7,5ХС А7,5БС А15ХС	А23 А20ДВ А17ДВ А17В А11	23 20 17 17 11	М14×1,25 М14×1,25 М14×1,25 М14×1,25 М14×1,5	11 19 19 12 12	20,8 20,8 20,8 20,8 20,8	0,7 – 0,9 0,8 – 0,95 0,5 – 0,6 0,8 – 0,9 0,8 – 0,9	ЗАЗ „Москвич” ВАЗ ГАЗ-24 УАЗ
Взимку зазор повинен бути дещо нижче приведених даних в таблиці

мал. 28, а. Центробіжні регулятор випередження

запалювання:

1 – замочне кільце,2 – опорна шайба, 3 – втулка кулачка, 4 – пружина, 5 – кулачок переривача, 6 – планка, 7 – штифт грузила, 8 – грузило, 9 – вісь, 10 – пластина,           11 – вал приводу

мал. 28, б. Вакуумний регулятор випередження запалювання:

12 – діафрагма, 13 – тяга, 14 – рухомий диск переривача

3.9: Стартер, звуковий сигнал і контрольно -

вимірювальні прилади

До несправностей стартера відносять: знос або забруднення щіток і колектора, окислення контактів включення, обрив або замикання в обмотках, знос деталей муфти вільного ходу і зубців шестерні. Вказані несправності призводять до того, що стартер не розвиває потрібну частоту обертання і потужність, не з’єднується із зубчастим вінцем маховика або не працює зовсім. Забруднений колектор протирається дрантям, змоченою бензином, або зачищають скляною шкуркою, зношені щітки заміняють новими. Для усунення інших несправностей стартер підлягає відправці в ремонтні майстерні (мал. 29).

мал. 29. Стартер:

а – схема стартера, б – привід і муфта вільного ходу, 1 – ведуча обойма, 2 – ролик,             3 – штовхач, 4 – шліцева втулка, 5 – пружина штовхача, 6 – ведена обойма, 7 – корпус стартера, 8, 11 – основні контакти, 9, 12, 14 – клеми, 10 – додатковий контакт,              13 – контактний диск, 15 – шток, 16 – втягуюча обмотка, 17 – утримуюча обмотка,              18 – важіль включення приводу, 19 – вмикач запалювання

Догляд за стартером складається із слідуючи операцій:

• при необхідності підтягують гайки шпильок кріплення стартера до блоку циліндрів двигуна;
• перевірити щільність затяжки і чистоту наконечників проводів, які приєднані до клем стартера;
• зняти стартер з двигуна, перевірити і при необхідності підтягнути болти, які стягують кришки з корпусом стартера;
• зняти захисну стрічку і перевірити стан щітко-колекторного вузла. У випадку забруднення або значного нальоту нагару на колекторі протерти його чистою тканиною, яка змочена в етилованому бензині. Якщо при цьому бруд або нагар не усувається, тоді колектор зачищають мілкою скляною шкуркою. Якщо при цьому не вдається зняти нагар, тоді колектор необхідно здати в ремонтну майстерню.

Зусилля пружини міднографітних щіток перевіряють як у генератора, динамометром. Сила натягу щіткових пружин у різних стартерів повинна бути в межах 700 – 1800 гс.

Зазор між щіткотримачем і плечем пружин не повинен перевищувати 1 мм. Щітки заміняють, коли вони зношені більше, ніж на половину їх довжини.

Майже в усіх стартерах з тяговим реле для дистанційного включення застосовують два регулювання. Вільне положення шестерні регулюють упорним гвинтом. Відстань між торцем шестерні і поверхнею, яка привалює до фланця кріплення повинно складати 32 – 35 мм при вільному положенні важеля приводу. Робоче положення шестерні регулюють з’єднувальною сергою якоря реле після роз’єднання її з важелем приводу. Регулювальний гвинт обертають, щоб в крайньому робочому положенні зазор між торцем шестерні і упорним кільцем складає 2 – 4 мм.

Основні дані стартерів деяких легкових автомобілів і можливою їх заміною приведені в таблиці:

Тип стартера	Тип тягового реле	Номінальна напруга, В	Маса, кг	Установка на автомобіль	Може бути замінений стартером
СТ354 СТ117-А СТ221 СТ230-Б СТ230-Б2	РС901-А РС14	12 12 12 12 12	12-13 8,5 8,25 12 12	ЗАЗ „Москвич” ВАЗ ГАЗ-24 УАЗ	СТ114 СТ113-Б СТ230-А СТ113-Б СТ21

Несправності звукового сигналу: окислення контактів; неправильне регулювання, замикання або обрив в обмотці електромагніту. В цих випадках сигнал дає слабкий звук або не працює зовсім. Окисленні контакти зачищають надфілем або скляною шкуркою. Відновлення звуку сигналу відновлюється регулюванням (мал. 30).

мал. 30. Звукові сигнали:

а – автомобіля „Москвич”, б – ВАЗ, 1 – регулювальний гвинт, 2 – конденсатор,              3 – електромагніт, 4 – якір, 5 – резонаторний диск, 6 – контакти, 7 – мембрана

Несправності покажчиків температури води, тиску мастила і рівня палива призводять до неправильних показів або повного припинення дії приладів. Несправні прилади заміняють новими.

мал. 31. Схема покажчика температури охолоджуючої рідини:

1 – датчик, 2, 6 – біметалічні пластини, 3, 8 – обмотки, 4 – клема, 5 – покажчик температури, 7 – стрілка, 9 – вимикач запалювання, 10, 11 - контакти

мал. 32. Схема покажчика тиску мастила двигуна автомобіля „Москвич”:

1 – датчик, 2 – пружинна пластина з контактом, 3 – діафрагма, 4 – покажчик тиску, 5, 8 - біметалічні

пластини, 6 – стрілка, 7 – вимикач запалювання, 9 - опір

мал. 33. Схема покажчика рівня палива:

1 – датчик, 2 – реостат, 3 – повзун реостату,

4 – поплавок, 5 – покажчик рівня, 6, 9 – правий

та лівий електромагніти, 7 – якір, 8 – противага,

10 – стрілка, 11 – вимикач запалювання

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ СТАРТЕРА, ЗВУКОВОГО СИГНАЛУ ТА КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

Через 4 – 5 тис. км пробігу стартер і звуковий сигнал необхідно очищати від забруднень, перевіряти і при необхідності підтягують їх кріплення. Перевіряють кріплення проводів на клемах стартера, звукового сигналу і контрольно-вимірювальних приладів.

Через 30 тис. км пробігу слід зачищати контакти звукового сигналу і виконувати регулювання його звуку, зачищають колектор стартера, змащують рідким мастилом гвинтові шліці проводу, втулки кришок і шестерню.

3.10: Прилади освітлення і сигналізації

Зовнішні ознаки несправностей приладів освітлення: неповне розжарення ниток ламп, періодичне миготіння ламп або повна відсутність освітлення. Причинами цього є: порушення електричного контакту між лампою і патроном внаслідок окислення, нещільного з’єднання проводів, їх обрив або коротке замикання на масу, підгоряння і окислення контактів перемикачів світла, перегоряння ниток ламп, плавкі запобіжники.

мал. 34. Фара:

1 – лампа, 2 – розсіювач, 3 – внутрішній ободок, 4 - ущільнююча прокладка,                   5 – облицювальний ободок, 6 – регулювальний гвинт, 7 – відбивач, 8 – патрон, 9 – пружинний контакт, 10 – перехідна колодка, 11 – корпус, 12 – гвинт кріплення облицювального ободка

мал. 35. Підфарник автомобіля

„Москвич”:

1 – корпус, 2 – ущільнююча прокладка,

3 – лампа, 4 - розсіювач

Відсутність контакту або обрив проводу в ланцюгу якого-небудь споживача визначають за допомогою переносної лампи. Один провід цієї лампи приєднують до маси, а інший почергово до місць приєднання проводки (по схемі), починаючи з джерела струму до споживачів. Порушення контакту або обрив буде на тій ділянці ланцюга, на початку якого лампа буде горіти, а в кінці не горітиме. Контакт в ланцюгу відновлюють шляхом зачистки спряжених поверхонь з’єднань і підтягування кріплення проводки, обрив – спаюванням проводів. Коротке замикання супроводжується появою в ланцюгу струму більшої сили, що викликає пошкодження ізоляції проводки і згоряння плавких запобіжників. Місце замикання знаходять оглядом ланцюга, усувається обмотуванням пошкодженої ділянки ізоляційною стрічкою. Після цього роблять заміну згорілого запобіжника. Окислені контакти перемикачів зачищають, перегорілі лампи замінюють.

Лампу з перегорілою ниткою потрібно замінити в наступній послідовності: відкрутити гвинт і зняти облицювальний ободок, відкрутити болти кріплення внутрішнього ободка і, обернувши, зняти його, обережно витягнути рефлектор зі склом-розсіювачем (оптичний елемент), натиснути на пластмасовий патрон, який розміщений з тильної сторони рефлектора, обернути його і витягнути, витягнути лампу і замінити її новою. Під час заміни лампи продути рефлектор, не допускати потрапляння в середину пилу.

Забруднений рефлектор погано відбиває промені світла. Для видалення пилі та бруду внутрішню частину оптичного елементу промивають водою і потім просушують. Не слід протирати дзеркало рефлектору ганчіркою, так як це може призвести до пошкодження поверхні дзеркала.

Розбитий розсіювач потрібно негайно замінити. Для заміни розсіювача необхідно обережно відігнути всі зубці і видалити пошкоджений розсіювач. Підрівняти зубці, вкласти прокладку, справний розсіювач і обережно загнути зубці. Під час установки скла потрібно слідкувати, щоб надпис „Вгору” був точно зверху.

Періодично слід перевіряти кріплення і регулювання звучання звукового сигналу. Контакти сигналу і реле включення потрібно зачищати надфілем.

Якщо при експлуатації автомобіля було знайдено погіршення звукового сигналу (з’явиться деренчання або хриплий звук зникає повністю), тоді потрібне його регулювання.

У випадку неправильного освітлення дороги (світловий промінь направлений в бік, вверх, вниз) регулювання фар слід проводити в наступній послідовності:

1. На екрані (на стенді) нанести вісьову лінію О (мал. 36) і по обидві сторони від неї провести дві вертикальні лінії А і В на відстані, рівному половині відстані між центрами фар (для автомобіля ВАЗ – 583 мм, для „Москвича” – 563 мм, для ЗАЗ – 609 мм) – (дані по розташуванню контрольних ліній приведені в таблиці). Потім на висоті h центра фар провести горизонтальну лінію 1 і другу горизонтальну лінію 2 нижче першої на 80 мм (ВАЗ), на 100 мм („Москвич”) і на 40 мм (ЗАЗ).

2. Встановити автомобіль навпроти екрану на рівній площині на відстані 5 м (ВАЗ), 10 м („Москвич”) і 7,5 м (ЗАЗ) так, щоб вісь автомобіля співпадала з вісьовою лінією екрана.

3. Зняти облицювальні ободки фар, включити ближче (ВАЗ) або дальнє („Москвич” і ЗАЗ) світло і обертанням бокового і верхнього регулювальних гвинтів переміщують оптичний елемент в таке положення, при якому горизонтальна границя між освітленим і неосвітленим ділянками буде знаходитися на нижній горизонтальній лінії, а нахилені граничні лінії будуть виходити з точок перетинання вертикальних ліній з нижньою горизонтальною лінією (ВАЗ). На „Москвичі” та ЗАЗ центр світлової плями повинен співпадати з точкою перетинання вертикальної лінії з нижньою – горизонтальною. При цьому слід мати на увазі, що обертом верхнього гвинта оптичний елемент переміщується у вертикальній площині, а бокового – в горизонтальній.

мал. 36. Схема розмітки екрану і установки

автомобіля під час регулювання промінню фар:

а – по ближньому світлу, б – по дальньому світлу

мал. 37. Схема розмітки екрану і установки

автомобіля під час регулювання промінню фар:

а – автомобіля ЗІЛ-130,

б - автомобіля ГАЗ-53А,

в - автомобіля ГАЗ-21

Якщо під час вмикання покажчик поворотів сигнальна лампа на панелі приладів мигає рідше, ніж звичайно, тоді це свідчить про перегорання однієї з ламп. Для усунення причини необхідно включити почергово лівий та правий ліхтарі покажчиків поворотів і зовнішнім оглядом визначають, яка із ламп не загоряється; несправну лампу заміняють.

Таблиця

Марка автомобіля	Відстань Г від фар до екрану, м	Висота А від землі до горизон-тальної лінії на екрані, мм	Відстань Б нижче лінії центру фар, мм	Відстань Б від вісьової лінії 5 до бокових верти-кальних ліній 4 і 6 на екрані, мм
ЗАЗ „Москвич-412” „Москвич-2140” ВАЗ-2101 ВАЗ-2103 ГАЗ-24 УАЗ	7,5 5,0 5,0 5,0 5,0 10,0 7,5	645 Рівно висоті центру фар Те саме Те саме Те саме 663 975	40 50 50 80* 50 (100*) 100* 100	1218 1126 1126 (1166) 840 (1180) 1370 1080
* - дана відстань приведена для регулювання по ближньому світлі

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ПРИЛАДІВ ОСВІТЛЕННЯ

І СИГНАЛІЗАЦІЇ

Щоденно необхідно видаляти пил та бруд з поверхні фар, підфарників; перевіряти дію приладів освітлення, стоп-сигналу і покажчика поворотів шляхом їх вмикання. Через 4 – 5 тис. км пробігу перевіряти кріплення всіх приладів освітлення, приєднаних до них проводів, перевіряти і при необхідності регулювати напрямок світлового променю фар.

мал. 37. Загальна схема електрообладнання автомобіля „Москвич-412”:

1 – підфарник, 2 – фара, 3 – звуковий сигнал, 4 – датчик покажчика температури охолодженої рідини, 5 – переривач-розподільник, 6 – свічка запалювання, 7 – боковий ліхтар покажчика поворотів, 8 – генератор, 9 – реле-регулятор, 10 – перемикач покажчиків поворотів, 11 – переривач покажчиків поворотів, 12 – штепсельна розетка, 13 – вимикач освітлення заднього ходу, 14 – блок плавких запобіжників, 15 – вмикач стоп-сигналу, 16 – вмикач лампи сигнального пристрою гідроприводу гальм,                     17 – контрольний вмикач лампи сигнального пристрою, 18 – електродвигун вентилятора опалювача, 19 – акумуляторна батарея, 20 – стартер, 21 – котушка запалювання, 22 – датчик покажчика тиску мастила, 23 – антена радіоприймача,                 24 – вимикач запалювання, 25 – з’єднувальна муфта, 26 – прикурювач, 27 – перемикач електродвигуна опалювача, 28 – перемикач склоочисника, 29 – електродвигун приводу склоочисника, 30 – плавкий запобіжник, 31 – радіоприймач, 32 – редуктор, 33 – лампа контролю дальнього світла фар, 34 – лампа освітлення шкали приладів, 35 – лампа сигнального пристрою гідроприводу гальм, 36 – контрольна лампа покажчиків поворотів, 37 – покажчик температури охолоджуючої рідини, 38 – покажчик тиску мастила, 39 – покажчик рівня палива, 40 – амперметр, 41 – вмикач бокового ліхтаря стоянки, 42 – центральний перемикач світла, 43 – боковий ліхтар, 44 – ножний перемикач світла, 45 – лампа освітлення багажника, 46 – плафон салону кузова,             47 – дверний вмикач плафону, 48 – датчик покажчика палива, 49 – задній ліхтар покажчика поворотів, 50 – задній комбінований ліхтар, 51 – ліхтар освітлення номерного знаку, 52 – лампа освітлення ліхтаря заднього ходу, 53 – лампа заднього ходу, 54 – лампа світла стоянки

Для нотаток

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________