Методичний посібник №2 Основні несправності та технічне обслуговування легкових автомобілів

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Чернівецької облдержадміністрації

Глибоцький професійний ліцей

Основні несправності та технічне обслуговування легкових автомобілів

МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

2

смт. Глибока

2012 р.

Методичний посібник з основних несправностей та технічного обслуговування легкових автомобілів

В методичному посібнику змістовно описані основні несправності та технічне обслуговування пристроїв, агрегатів, механізмів, систем і приладів легкових автомобілів „Жигулі”, „Запорожець”, „Москвич”, „Волга”.

Збірник призначений для викладачів спецдисциплін та майстрів виробничого навчання з підготовки кваліфікованих робітників за професією: „слюсар з ремонту автомобілів”.

«Рекомендовано»

методичним об'єднанням

майстрів виробничого навчання

професійно - технічного циклу

протокол від 30.10.2012 року № 2

Відповідальні за випуск

                                                                      І.І. Агатій

Укладач, верстка та

комп’ютерний набір І.І. Агатій

З М І С Т

3.11.	Механізми трансмісії..............................................	4
3.12.	Рульове керування………………………………..	22
3.13.	Гальмівна система...................................................	28
3.14.	Ходова частина........................................................	43
3.15.	Кузов і додаткове обладнання...............................	63
4.	Основні відомості технічних характеристик легкових автомобілів..............................................	68

3.11. Механізми трансмісії

Зчеплення. Основними ознаками несправності зчеплення є: пробуксовка, неповне вимкнення, ривки під час рушання з місця, шум при русі, заїдання педалі, підтікання рідини в з’єднаннях приводу вимикання (мал. 38).

мал. 38. Деталі зчеплення автомобіля ЗАЗ:

1 – кожух, 2 – стакан пружини, 3 – вижим на пружина, 4 – теплоізоляційна прокладка пружини, 5 – вижим ний ведучий диск, 6 – ведений диск, 7 – демпферна пружина

Пробуксовка зчеплення може відбуватися за відсутності вільного ходу педалі зчеплення (внаслідок неправильного регулювання або зношування фрикційних накладок) або замасленням фрикційних накладок веденого диску. При цьому крутний момент від двигуна передається неповністю, погіршується розгін автомобіля, сповільнюється рушання з місця, а при великій пробуксовці автомобіля залишається нерухомим при включеній передачі і відпущеної педалі зчеплення. Для усунення несправності необхідно перевірити величину вільного ходу, за допомогою лінійки, (мал. 39) по центру площини педалі зчеплення; він повинен бути 35 – 45 мм на автомобілі „Москвич”, 35 – 40 мм – на ВАЗ і 26 – 38 мм – на ЗАЗ(див. табл. 1). Вільний хід утворюється за рахунок зазорів: в деталях підвіски педалі, між штовхачем і поршнем головного циліндра, між підп’ятником і натискною п’ятою, тобто відповідає переміщенню педалі до початку прогинання діафрагмової пружини. Регулювання вільного ходу на автомобілі „Москвич” відбувається зміною довжини штоку поршня робочого циліндра при послабленій контргайці. Для збільшення вільного ходу шток вгвинчується (вкорочується), для зменшення – вигвинчується (подовжується).

Якщо ж величина вільного ходу педалі зчеплення знаходиться менше або більше вказаних в таблиці 1 меж, тоді необхідне його регулювання.

У автомобіля ЗАЗ величина вільного ходу педалі зчеплення регулюється в наступній послідовності:

• зняти відтяжну пружину 10 (мал. 40);
• обернути важіль 7 настільки, поки підшипник 8 не впреться в п’яту 9 віджимних важелів, при цьому хід важеля 7 на кінці (біля штоку робочого циліндра) повинен бути не менше               5 – 6 мм;
• якщо вказаний зазор менше, тоді, притримуючи ключем шток 4, відпустити контргайку 5 і, обертаючи регулювальну гайку 6, встановлюють вільний хід штоку робочого циліндра в межах 5 – 6 мм;
• зафіксувати регулювальну гайку 6 і контргайку 5 і надіти відтяжну пружину.

мал. 39. Перевірка величини вільного

ходу педалі зчеплення

мал. 40. Регулювання величини вільного

ходу педалі зчеплення автомобіля ЗАЗ:

1 – захисний ковпак, 2 – клапан, 3 – циліндр, 4 – щиток, 5 – контргайка,                               6 – регулювальна гайка, 7 – важіль вилки, 8 – вижимний підшипник, 9 – п’ята важеля, 10 – пружина

У автомобілях „Москвич” і його модифікаціях перед проведенням регулювання вільного ходу педалі зчеплення (мал. 41) при знятій відтяжній пружині заміряють лінійкою величину вільного качання вилки 6 вимкнення зчеплення по переміщенню з’єднувального пальця 5 в перерізі вилки 4. Якщо переміщення з’єднувального пальця менше 5 мм, тоді штовхаючий шток 1 робочого циліндра необхідно вкоротити, а якщо більше 6 мм – подовжити.

мал. 41. Регулювальний вузол гідравлічного

приводу зчеплення:

1 – штовхач вилки, 2 – відтяжна пружина,               3 – гайка, 4 – наконечник штовхача,                             5 – з’єднувальний палець, 6 – вилка вимкнення зчеплення

Довжина штоку 1 регулюється шляхом вкручування або викручування різьбового кінця в вилку 4 з попереднім послабленням контргайки 3, яка після регулювання повинна бути надійно затягнута, а відтяжна пружина поставлена на місце.

В інших легкових автомобілів регулювання вільного ходу педалі зчеплення має деякі особливості. Так, у автомобілів           ВАЗ-2101 (мал. 42) вільний хід зовнішнього кінця вилки вимкнення зчеплення, який визначається величиною зазору між торцем муфти підшипника вимкнення зчеплення і фрикційним кінцем упорного фланця, рівного 2 мм, складає близько 5 мм.

Регулювання величини вільного ходу здійснюється переміщенням гайки 10, яка фіксується контргайкою 9.

У автомобілів ГАЗ-24 „Волга” вільний хід педалі регулюється зміною довжини штовхача головного циліндра приводу вимкнення зчеплення.

Вільний хід педалі зчеплення регулюється тільки після видалення повітря з системи гідроприводу. Заповнення гідроприводу рідиною і видалення повітря з системи рекомендується виконувати вдвох.

мал. 42. Регулювання величини вільного ходу педалі зчеплення автомобіля ВАЗ-2101:

0 – педаль зчеплення відпущена,                     I – зусилля з педалі знято, II – педаль натиснута, 1 – підшипник вимкнення зчеплення, 2 – пружина кріплення муфти підшипника до вилки, 3 – вилка вимкнення зчеплення, 4 – опора вилки,             5 – картер зчеплення, 6 – гумовий чохол, 7 – робочий циліндр, 8 – штовхач приводу вилки, 9 – контргайка, 10 – регулювальна гайка з шаровою опорою,                          11 – шплінт, 12 – положення вилки при вимкненому зчепленні, 13 – відтяжна пружина

На початку необхідно заповнити живлячий бачок рідиною до нормального рівня, тобто на 10 – 15 мм нижче верхньої кромки баку, очистити від пилу та бруду клапан випуску повітря робочого циліндра, зняти захисний ковпачок з головки клапана і надіти на головку гумовий шланг, вільний кінець якого погрузити в робочу рідину, яка налита в скляний посуд ємністю не менше 0,5 л, заповнений на половину. Потім різко натиснути ногою на педаль зчеплення декілька (4 - 5) разів і, утримуючи педаль в такому положенні, відкрутити на 1/2 – 3/4 оберту клапан випуску повітря. Рідина під створеним тиском виштовхне повітря і заповнить систему приводу. Після прокачування системи, тобто виходу з посудини бульбашок повітря і встановлення безперебійного витікання робочої рідини, при натиснутій педалі зчеплення закрутити клапан, надіти захисний ковпачок, відпустити педаль і долити рідину в підживлювальний бачок до необхідного рівня.

Таблиця 1

Марка автомобіля	Повний хід педалі зчеплення, мм	Вільний хід педалі зчеплення, мм
ЗАЗ „Москвич” ВАЗ ГАЗ-24 УАЗ	142 – 150 150 – 155 140 145 – 160 150	34 – 46 4,5 – 5,5* 20 – 30 12 – 24 28 - 38
* - вільний хід зовнішнього кінця вилки вимкнення зчеплення

Ривки під час рушання з місця можуть бути в наслідок зносу веденого диску, задирки на поверхні дисків. Зчеплення в цьому випадку піддають ремонту.

Шум в зчепленні з’являється при перекосі (битті) натискної п’яти або знос натискного підшипника. Для усунення несправності зчеплення підлягає ремонту.

Заїдання педалі в натиснутому положенні можливе за рахунок поломки або від’єднання відтяжної пружини педалі, яку слід замінити новою.

Коробка передач. До її несправностей відносять: шум під час роботи, утруднення переключання передач, самовільне вимикання передачі, підтікання мастила.

Регулювання коробки передач виконується при утрудненому переключанні передач або нечіткої роботи механізму приводу, або самовимкнення передач під час руху автомобіля.

мал. 43. Коробка передач автомобіля ВАЗ:

1 – картер зчеплення, 2 – первинний вал, 3 – сапун, 4, 21 – сальники, 5 – підшипник первинного валу, 6 – картер коробки передач, 7 – ведуча шестерня, 8 – голчастий підшипник вторинного валу, 9, 13 – синхронізатори, 10 – ведена шестерня ІІІ передачі, 11 – вторинний вал, 12 – ведена шестерня ІІ передачі, 14 – ведена шестерня І передачі, 15 – задня кришка, 16 – підшипник вторинного валу, 17 – ведена шестерня заднього ходу, 18 – важіль переключання передач, 19 – ведуча шестерня приводу спідометра,  20 – задній підшипник вторинного валу, 22 – вилка упорної муфти карданного валу,  23 – ведена шестерня приводу спідометра, 24 – ведуча шестерня заднього ходу,                 25 – роликовий підшипник проміжного валу, 26 – ведуча шестерня І передачі,                    27 – проміжний вал, 28 – зливна пробка, 29 – ведуча шестерня ІІ передачі,                         30 - ведуча шестерня ІІІ передачі, 31 – ведуча шестерня проміжного валу,                         32 – шариковий підшипник проміжного валу

Перевірка і регулювання механізму керування коробкою передач на автомобілях „Москвич-412” і „Москвич-2140” з важелями, які розміщенні в прорізі на тунелі підлоги кузова (мал. 43), виконується в наступній послідовності:

• від’єднати хвостовик сухаря 9 від важеля 15 і палець важеля 7 від тяги 10;
• зняти чохол з перерізу кузова і заблокувати важіль 15, вставити в отвір «а» опори 6 та в отвори «б» повідки 5 стержень, виготовлений з стального прутка діаметром 6 мм;
• за допомогою важелів 1 і 11 перевірити включення усіх передач коробки, потім установити нижній важіль 1 перемикача передач в нейтральне положення і нижнім важелем 11 пересунути його в положення для включення третьої і четвертої передач. В середньому положенні перемикач коробки виступ важеля 11 доходить до упору, але не утоплює його в гніздо кронштейна картера. В середньому положенні повідка 5 з важелем 15 і перемикачем коробки з важелями 1 і 11 отвір в наконечнику тяги 10 повинен точно знаходитись напроти пальця важеля 15 і легко надіватися на палець. Якщо отвір та палець не співпадають, довжину тяги 10 змінюють за допомогою контргайок 2, добиваючись повного співпадання центрів пальця і отвору в тязі. Після цього зафіксувати довжину тяги, затягнувши відповідно контргайку 2.
• не рухаючи важелем, з’єднати тягу 3 з важелем 15, після чого важіль переключання передач повинен розміститися злегка нахиленим назад повздовжньої площини по ходу автомобіля;
• відрегулювати величину поперечного ходу важеля переключання передач, для цього витягнути блокуючий стержень «б» і відкрутити упорні гвинти 13 до відводу їх торців запідлице з внутрішнім краєм ступиці 16;
• включити першу передачу закрутити лівий по ходу автомобіля упорний гвинт 13 до торкання з важелем 15. Потім декілька разів включити першу передачу, якщо перемикач проходить без перешкод, затягнути контргайку 14.

Аналогічним чином установлюють хід важеля в праву сторону, яка відповідає включенню заднього ходу, використовуючи для цього другий упорний гвинт.

мал. 44. Привод переключання передач автомобіля „Москвич”:

1 – важіль переключання передач, 2, 8, 14 – контргайки, 3 – тяга включення передач, 4 – вимикач ліхтаря освітлення дороги під час заднього ходу, 5 – поводок важеля, 6 – опора (корпус) механізму, 7 – верхній важіль керування перемикача, 9, 12 – регулювальні сухарі, 10 – тяга керування перемикачем передач, 11 – нижній важіль керування перемикачем передач, 13 – упорний гвинт, 15 – важіль переключання передач, 16 – ступиця

Шум в коробці передач при русі з’являється за відсутності мастила в картері або більшого зношування зубців шестерень і підшипників валів. Для усунення несправності слід перевірити рівень мастила в картері, котрий повинен бути поблизу нижнього краю бокового заливного отвору (автомобілів ВАЗ і ЗАЗ) або біля мітки на щупі (автомобіль „Москвич”); при необхідності мастило долити. Якщо шум не припиняється, коробку розібрати і замінити зношені деталі.

Утруднене переключання передач спостерігається при застосуванні мастила з підвищеною в’язкістю та під час поломки пружин кілець синхронізаторів.

Самовільне вимкнення передач викликається зношуванням фіксаторів або поломкою їх пружин, зношуванням блокуючих кілець синхронізаторів.

Для усунення вище вказаних несправностей необхідно зняти і розібрати коробку передач, зношені деталі замінити.

мал. 45. Коробка передач автомобіля ЗАЗ:

1 – шток повзуна перемикача передач, 2 – чохол, 3 – задня кришка, 4 – сапун,                       5 – ведуча шестерня ІV передачі, 6 – синхронізатор включення ІІІ і ІV передач,                  7 – ведуча шестерня ІІІ передачі, 8 – проміжний вал, 9 – ступиця веденої шестерні заднього ходу, 10 – кришка, 11 – первинний вал, 12 – картер коробки передач,                    13 – сальник, 14 – картер зчеплення, 15 – диференціал, 16 – зливні пробки, 17 – ведуча шестерня головної передачі, 18 – регулювальні прокладки, 19 – ведена шестерня І передачі, 20 – ведена шестерня заднього ходу, 21 - ведена шестерня ІІ передачі,                  22 - ведена шестерня ІІІ передачі, 23 - ведена шестерня приводу спідометра,                      24 – ведуча шестерня приводу спідометра, 25 - ведена шестерня ІV передачі,                     26 – гайка кріплення ведучої шестерні головної передачі

Карданна передача. Може мати слідуючи несправності: послаблення кріплення фланців карданних шарнірів та проміжної опори, зношування шліцьової муфти, хрестовини і підшипників, прогин валу або скручування. Поява цих несправностей викликає ривки під час рушання з місця і переключання передач, а також шум при русі. Послаблення кріплення визначається перевіркою затяжки болтів і гайок ключем, зношені деталі заміняються.

Карданна передача в процесі експлуатації потребує систематичної підтримки всіх кріплень і змазки, так як невелике послаблення фланців, малий люфт в карданних зчіплюваннях викликає биття карданного валу, а пошкодженні сальники і захисні брудовідбивачі призводять до підвищеного зносу підшипників і шліцьового з’єднання.

Наявність люфту в кардані можна перевірити, штовхаючи його знизу вверх (мал. 47). Якщо в підшипниках кардану є люфт, необхідно замінити хрестовину і підшипники. Під час їх установки необхідно впевнитися в тому, що усі голки підшипника вставлені в стаканчик, так як відсутність хоча б однієї голки призведе до порушення підшипника.

Зношені деталі шліців і ковзної вилки заміняють, і зібраний вал балансують в заводських умовах. Порушення балансування карданного валу призводить до биття і підвищеного зносу карданної передачі. Голчасті підшипники карданних шарнірів змащують тільки рідким мастилом. Під час змащення не допускається підтікання мастила через сальники голчастих підшипників.

мал. 47. Перевірка карданного валу.

Перед зняттям карданного валу необхідно відмітити взаємне положення шліців вторинного валу коробки передач і ковзної вилки, щоб під час збирання поставити їх на попереднє місце. Шліцьовий кінець ковзної вилки необхідно запобігати від бруду та пошкоджень і перед зборкою змащувати трансмісійним мастилом. Під час переключання вилки карданного шарніру до фланця ведучої шестерні заднього моста під гайки кріпильних болтів необхідно встановлювати тільки нові пружинні шайби.

До несправностей заднього моста відносяться: постійний шум при русі, шум при поворотах, підтікання мастила. В головній передачі і диференціалі можуть виникати слідуючи несправності: знос зубців шестерень, підшипників, хрестовини, сателітів і шліців півосей; поломка зубців шестерень; скручування півосей, обрив шпильок кріплення фланців півосі або ослаблення їх гайок; підтікання мастила через сальники або прокладки. При невеликому зносі зубців або підшипників збільшений зазор усувають регулюванням. Зношені деталі потрібно замінити. Ознакою зносу сальників півосей є потрапляння мастила в гальмівний барабан, в результаті чого погіршується дія гальм.

мал. 48. Задній міст автомобіля „Москвич”:

а – задній міст, б – гепоїдна головна передача, 1 – сапун, 2 – піввісь (вихідний вал),         3 – регулювальна гайка підшипника, 4 – підшипник коробки диференціалу,                       5 – коробка диференціалу, 6 – ведена шестерня головної передачі, 7 – стопорна шайба, 8 – картер головної передачі, 9 – ведуча шестерня головної передачі,                               10, 13 – підшипник валу ведучої шестерні, 11 – регулювальні прокладки, 12 – фланець, 14 – розпірна втулка, 15 – палець сателітів, 16 – сателіт, 17 – піввісьова шестерня,              18 – масловідбивач

Шум при русі може з’являтися при недостатній кількості мастила в картері (або при застосуванні невідповідного сорту мастила) від зношування або неправильного зчеплення шестерень головної передачі, зношування або неправильного регулювання підшипників. Для усунення несправності слід перевірити наявність мастила, рівень якого повинен знаходитися поблизу нижнього краю заливного отвору, при необхідності мастило долити. Якщо це не допоможе, задній міст підлягає ремонту.

мал. 49. Схема регулювання головної передачі автомобіля ГАЗ-24 „Волга”:

1, 10 – підшипники диференціалу,                        2, 9 – пакети регулювальних прокладок,           3 – ведена шестерня, 4 – регулювальне кільце установки ведучої шестерні,                       5 – регулювальна шайба затяжки підшипника, 6 – регулювальні прокладки затяжки підшипників, 7, 8 – підшипники валу ведучої шестерні, 11 – ущільнюючі прокладки, 12 – брудовідбивач

Шум при поворотах частіше всього з’являється від заклинювання в сателітах на вісі, заїдання шийок півосьових шестерень в коробці диференціалу. Усунення несправності виконується шляхом заміни непридатних деталей.

Підтікання мастила визначається оглядом місця стоянки автомобіля і усувається підтягуванням з’єднань, заміною прокладок і сальників.

Для перевірки зчеплення зубців шестерень головної передачі за плямою контакту від’єднують диференціал, закріплюють картер головної передачі в лещата і наносять тонкий шар масляної фарби по поверхні двох рядом розміщених зубців. Потім обертають вал ведучої шестерні в обидві сторони, притримуючи рукою ведену шестерню, і по плямі контакту визначають характер зчеплення. При нормальному зчепленні пляма контакту на обох сторонах зубців веденої шестерні будуть рівномірно розташовано ближче до вузького торця зуба, займаючи дві третини його довжини, не виходячи на його вершину і основу зуба (мал. 50).

мал. 50. Розташування плям контакту:

а – при передньому ході автомобіля,

б – при задньому ході автомобіля

Регулювання заднього моста включає в себе регулювання взаємного розміщення шестерень головної передачі, попереднього натягу підшипників диференціалу.

мал. 51. Маркування шестерень головної

передачі:

А – порядковий номер пари шестерень,            Б – відхилення висоти головки ведучої шестерні, В – відхилення монтажної відстані Е (мал. 49), Г – боковий зазор в парі

Боковий зазор між зубцями повинен знаходитись в межах, які вказані в таблиці 2.

Таблиця 2

Марка автомобіля	Боковий зазор між зубцями шестерень головної передачі, мм
ЗАЗ „Москвич” ВАЗ ГАЗ-24 УАЗ-469	0,1 – 0,2 0,08 – 0,22 0,08 – 0,12 0,12 – 0,25 0,2 – 0,45

У автомобілях ЗАЗ, „Москвич”, ВАЗ ведучу шестерню переміщують, змінюючи товщину регулюючих прокладок (шайб, кілець), а ведену – обертаючи регулюючі гайки підшипників диференціалу.

Для обмеження вісьових зміщень ведучої шестерні під робочими навантаженнями в підшипниках створюється попередній натяг в задніх межах, який контролюється динамометром.

В автомобілі ГАЗ-24 „Волга” попередній натяг підшипників валу ведучої шестерні регулюють зміною товщини пакету прокладок 5 і 6 (мал. 49) так, щоб потрібний натяг після затяжки гайки валу ведучої шестерні був до відказу.

Для зменшення попереднього натягу прокладки добавляють, для збільшення – забирають. Під час регулювання вісьовий люфт ведучої шестерні повинен бути усунений. Після закінчення регулювання вал ведучої шестерні повинен легко обертатися від руки.

Попередній натяг підшипників диференціалу регулюють зміною загальної товщини прокладок 2 і 9 (мал. 49), які мають одну і ту ж товщину. Із збільшенням загальної товщини пакетів збільшується попередній натяг підшипників 1 і 10.

Регулювання необхідно виконувати в наступній послідовності:

• набрати по пакету 2 і 9 прокладок (кожний товщиною 1,3 мм). Прочитати на ободі веденої шестерні (мал. 51) відхилення В монтажної відстані Е (див. мал. 49). Якщо відхилення має знак мінус, тоді слід перекласти з пакету 9 в пакет 2 прокладки, товщина яких рівна величині відхилення, а якщо знак плюс, тоді перекласти прокладки з пакету 2 в пакет 9;
• зібрати половинки моста без ведучої шестерні (в розніманні картера повинні знаходитись паперові прокладки 11);
• обернути ведену шестерню і, якщо вона обертається з натягом і не має вісьового люфту, розібрати міст на дві половини і добавити рознімання паперові прокладки 11;

мал. 52. Схема пристрою і роботи диференціалу:

а – автомобіль їде прямо (сателіти не обертаються, ведучі колеса обертаються з однаковою швидкістю), б – автомобіль рухається по обертанню (швидкості ведучих коліс різні, сателіти обертаються навколо своїх осей), 1 – ведена шестерня, 2 – ведуча шестерня, 3 – сателіт, 4 – піввісьова шестерня, 5 - піввісь

• зібрати міст і перевірити вісьовий люфт. Прокладки 11 добавляють, поки не з’явиться відчутний вісьовий люфт  (0,01 – 0,05 мм);
• витягнути всі паперові прокладки, підрахувати їх загальну товщину і нову товщину пакетів 2 і 9. Для цього з існуючих на диференціалі товщини пакетів 2 і 9 забирають одну третину сумарної товщини паперових прокладок;
• взяти нові пакети відповідної товщини і до кожного з них добавити по одній з прокладок товщиною 0,15 мм.

Попередній натяг повинен бути рівний 0,18 – 0,26 мм. Після регулювання підшипників ведена шестерня повинна вільно обертатися від руки без вісьового люфта або бокового качання.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ТРАНСМІСІЇ

Щодня перед виїздом з гаражу оглядом перевірити відсутність підтікання мастила з картерів коробки передач і головної передачі, перевірити дію зчеплення, коробки передач, карданної і головної передач на ходу автомобіля.

Через 10 тис. км пробігу контролювати рівень рідини в бачку приводу зчеплення; перевірити вільний хід педалі зчеплення і рівень мастила в картерах коробки передач і головної передачі. Підтягнути болти і гайки кріплення фланців карданних шарнірів і проміжної опори.

мал. 53. Піввісь автомобіля ЗАЗ:

1 – карданний шарнір, 2 – фланець пів вісі, 3 – штифт, 4 – піввісь, 5 – захисний чохол диференціалу, 6 – кришка, 7, 14 – сальник, 8 – корпус сальника, 9 – сухар, 10 – палець, 11 – стакан підшипника, 12 – голчастий підшипник, 13 – стопорне кільце,                          15 – ковпачок маслюка, 16 – маслюк, 17 – хрестовина кардану

Після перших 15 – 20 тис. км пробігу, а в подальшому через 24 – 30 тис. км заміняти мастило в КП і в головній передачі в наступній послідовності: після поїздки, коли мастило тепле, через зливні отвори, відкрутити пробки, злити мастило з картерів, підняти задні колеса домкратом, закрутити зливні пробки, залити для промивки в картери мастило для двигуна до половини рівня, запустити двигун, включити четверту передачу на 1 – 2 хвилини. Зупинити двигун, злити промивочне мастило і заправити картери мастилом до норми.

На автомобілі ВАЗ необхідно відкрутити пробки і змастити консистентною змазкою ФІОЛ-1 шліцьове з’єднання переднього карданного валу зі сторони еластичної муфти. На автомобілі „Москвич” заповнити штауферні маслюки підшипників півосей консистентною змазкою 1-13 або ЯНЗ-2 і закрутити ковпачки.

На автомобілі ЗАЗ через 12 тис. км змастити карданні шарніри півосей трансмісійним мастилом, яке нагнітати шприцом до виходу через усі ущільнювачі підшипників хрестовини.

Картери поповнювати можна тільки тим мастилом, яке було залито раніше; під час переходу на інший сорт мастила картер необхідно промити мастилом, яке заливається. Консистентні змазки нагнітаються за допомогою солідолонагнітачів. Нагнітання змазки слід проводити до повного виходу відпрацьованої і появи свіжої змазки з зазорів спряжених деталей. Якщо змазка через маслюка не проходить, необхідно відкрутити маслюк і перевірити її справність шляхом нагнітання через неї змазку. Під час експлуатації автомобіля по забрудненим і запиленим дорогам строки змазки вузлів скорочуються в 2 – 3 рази.

3.12: Рульове керування

Основними ознаками несправностей рульового керування є: збільшений вільний хід рульового колеса, утруднене обертання рульового валу, вісьовий люфт цього валу і рульового колеса, підтікання мастила з картера рульового механізму, стук в рульовому керуванні.

мал. 54. Рульовий механізм:

а – автомобіль „Москвич”, б – ВАЗ, в – ЗАЗ,        1 – черв’як, 2 – регулювальна гайка,                    3, 4, 21 – контргайки, 5 – регулювальна втулка, 6, 19 – пробка масляного отвору, 7 – кришка картера, 8 – ролик, 9 – вісь ролика,                      10 – рульовий вал, 11 – вал рульової сошки,                 12 – сальник, 13 – рульова сошка,                       14 – регулювальні прокладки, 15 – прокладка регулювального гвинта, 16 – регулювальний гвинт, 17 – регулювальна пробка,                          18 – стопорна гайка, 20 – регулювальний гвинт, 22 – болт стяжного хомута, 23 – болт контрольного отвору рівня мастила

Збільшення вільного ходу рульового колеса може бути викликано послабленням кріплень або зносу шарнірних з’єднань рульових тяг, послаблення кріплення картера рульового механізму і рульової сошки, зносу ролика і черв’яка та їх підшипників, порушення регулювання рульового механізму. Вільний хід рульового колеса повинен бути не більше 10 – 15 мм (3 - 50) на автомобілях „Москвич” і ЗАЗ, 18 – 20 мм (50) – на автомобілі ВАЗ під час зміни його по ободу рульового колеса.

Для перевірки передні колеса ставлять в середнє положення, яке відповідає руху автомобіля по прямій; обертають рульове колесо вліво до упора, але не порушуючи положення передніх коліс. Помічають положення рульового колеса по якій-небудь точці на панелі приладів і обертають рульове колесо вправо, так само не порушуючи положення коліс, і заміряють відстань, яка пройдена по ободу колеса. Це і буде величини вільного ходу. Більш точно вільний хід визначається спеціальним приладом – люфтоміром (див. мал. 58).

мал. 55. Рульовий привід:

а – схема рульового приводу, 1 – лівий важіль поворотної стійки, 2 – зовнішній наконечник лівої короткої тяги, 3 – регулювальна муфта, 4 – ліва і права короткі тяги, 5 – рульова сошка, 6 – середня тяга, 7 – маятниковий важіль, 8 – контргайка з лівою різьбою, 9 – контргайка з правою різьбою, 10 – зовнішній наконечник короткої лівої тяги, 11 – правий важіль поворотної стійки цапфи, 12 – поворотна стійка; б – схема рульового приводу ЗАЗ, 13 – контргайка середньої тяги з правою різьбою,                        14 – контргайка з лівою різьбою, 15 – середня тяга, 16 – маятниковий важіль,                    17 – отвір для повороту тяги воротком, 18 – рульова сошка, 19 – важіль поворотної цапфи, 20 – коротка тяга, 21 – обмежувач поворотів

Для визначення несправності необхідно перевірити оглядом кріплення деталей рульового приводу і наявність люфту в шарнірних з’єднаннях. При цьому необхідно одній людині робити різкі рухи колесом вправо і вліво, а іншому знизу оглядати всі кріплення і з’єднання. Усунення цієї несправності здійснюється підтягуванням кріплень і заміною зношених шарнірів.

Якщо в рульовому приводі несправностей не знайдено, а вільний хід рульового колеса більше норми, необхідно виконати регулювання зчеплення ролика з черв’яком в наступній послідовності:

1. від’єднати тягу від рульової сошки і встановити рульовий механізм в середнє положення. Для цього обернути рульове колесо до відказу в одне з крайніх положень і порахувати, скільки обертів воно зробить до другого крайнього положення. Отримане число обертів поділити навпіл і на цю величину обернути рульове колесо від крайнього положення;
2. покачуванням рульової сошки за її кінець в радіальному напрямку визначити наявність люфту в зчепленні;
3. відкрутити контргайку 4 регулюючої муфти 5 („Москвич”) або контргайку 21 регулювальних гвинтів 16 і 20 (ВАЗ і ЗАЗ) і вкручувати регулювальну муфту (гвинти) до повного усунення переміщення сошки, після чого перевірити легкість обертання рульового валу; при відсутності заїдання закрутити контргайку і приєднати рульову тягу до сошки (див. мал. 54).

Утруднене обертання рульового валу може бути викликане заїданням поворотних стоїк, відсутність мастила в картері рульового механізму, неправильне регулювання зчеплення або знос підшипників черв’яка і ролика. Перевірка наявності і доливання мастила в картер рульового механізму виконується через отвір, який закривають пробкою. Інші несправності усуваються регулюванням і заміною зношених деталей.

Вісьовий люфт рульового валу ВАЗ усувається регулюванням підшипників черв’яка шляхом видалення частини регулювальних прокладок 14 (див. мал. 54) між кришкою і картером рульового механізму. На автомобілі „Москвич” вісьовий люфт усувається підтягуванням регулюючої гайки 2 картера рульового механізму при послабленні контргайки 3, а на автомобілі ЗАЗ – підтягуванням пробки 17 з послабленням стопорної гайки 18. Люфт рульового колеса усувається підтягуванням гайки його кріплення на рульовому валу.

мал. 56. Регулювання рульового механізм

1 – сошка, 2 – регулювальний гвинт, 3 – гайка регулювального гвинта

В межах повороту рульового колеса на 450 (автомобіль ЗАЗ), на 600 (автомобіль „Москвич”), на 300 (автомобіль ВАЗ) в кожну сторону від нейтрального положення в зчепленні не повинно бути зазору.

Великий зазор або натяг в зчепленні черв’ячної пари потрібно відрегулювати (мал. 56). Для цього відкрутити на 1 – 2 оберти гайку регулювального гвинта валу сошки і гвинтом встановлюють необхідний боковий зазор в зчепленні черв’яка і ролика (при вкручувані зазор зменшується, при викручуванні збільшується). Після регулювання положення регулювального гвинта повинно бути зафіксовано гайкою, а сошка з’єднана з рульовою тягою.

При великих зазорах в шарнірах рульових тяг або втулках маятникового важеля замінюють зношені деталі або наконечники рульових тяг в зборі, так як несвоєчасний ремонт шарнірних з’єднань в рульовому приводі може бути причиною серйозної дорожньо-транспортної пригоди.

Особливу увагу при перевірках необхідно уділяти огляду брудозахисних гумових чохлів шарових шарнірів, так як порвані чохли сприяють потраплянню в шарніри бруду, піску, що, в свою чергу, призводить до передчасного зносу шарнірних з’єднань.

мал. 57. Перевірка люфту рульового

колеса люфтоміром                                     мал. 58. Регулювання зчеплення ролика з черв’яком рульового механізму автомобіля

ГАЗ-24 „Волга”

мал. 59. Перевірка люфту в шарнірах

рульових тяг

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ РУЛЬОВОГО КЕРУВАННЯ

Основними показниками технічного стану рульового керування є величина вільного ходу (люфту) рульового колеса. Великий вільний хід значно утруднює керування автомобілем, так як при цьому збільшується час, необхідний для повороту керованих коліс, що особливо небезпечно на великій швидкості руху. Тому щодня перед виїздом необхідно перевіряти величину вільного ходу рульового колеса. Через 10 тис. км пробігу перевіряють кріплення рульової колонки, рульового механізму, рульової сошки, маятникового важеля і важеля поворотних стоїк, перевіряють шплінтовку гайок шарових пальців і стану захисних гумових чохлів шарнірних з’єднань рульових тяг, а також наявність мастила в картері рульового механізму. Порвані або потріскані гумові чохли слід миттєво замінити новими, інакше, за рахунок потрапляння бруду, шарніри швидко виходять з ладу. Для визначення наявності мастила відкручують пробку заливного отвору картера і, обертаючи рульове колесо, спостерігають за обволіканням нарізки черв’яка мастилом. Якщо середня частина черв’яка не обволікається, мастило доливають.

На автомобілі ЗАЗ мастило в картер рульового механізму заливають через верхній отвір, який закривається пробкою. Рівень повинен бути по нижню кромку різьбового отвору під болт 23 (див. мал. 54) кріплення картера рульового механізму до бризговика (при відкрученому болті).

3.13: Гальмівна система

Основними ознаками несправності гальм є наступні: під час гальмування педаль опускається від легкого натискання; слабка або нерівномірна дія гальм; збільшене зусилля, яке прикладається до педалі для ефективного гальмування; занос автомобіля в сторону під час гальмування; пригальмовування коліс на ходу під час опущених педалі і важеля привода стоянкової гальмівної системи; слабо тримає стоянковий гальмівний механізм.

мал. 60. Схема гальмівного приводу автомобіля ВАЗ:

а – положення деталей під час гальмування, б – після розгальмовування, 1 – гальмівна педаль, 2 – шток, 3, 8 – манжети поршнів, 4 – головний гальмівний циліндр,                      5 – обмежувач ходу поршнів, 6 – поршень приводу гальм передніх коліс, 7 – поршень приводу гальм задніх коліс, 9 – штуцер для подачі рідини до задніх коліс, 10 – опорна чашка пружини гальмівної педалі, 11 – штуцер подачі рідини до передніх коліс,                 12 – відтяжна пружина гальмівної педалі, 13 – вмикач стоп-сигналу, 14 – штовхач вмикача стоп-сигналу, 15, 16 – бачки для гальмівної рідини

Розглянемо випадок, коли педаль гальм опускається від легкого натискання, ефективність гальмування слабка. Причинами цієї несправності можуть бути: потрапляння повітря в гідравлічний привод або в гальмівні циліндри коліс, підтікання гальмівної рідини в з’єднаннях приводу і через манжети гальмівних циліндрів коліс, недостатній рівень рідини в живильних бачках. Для усунення цієї несправності потрібно перевірити рівень рідини в живильних бачках і при необхідності доливають її до нижньої кромки заливної горловини, тобто на 10 – 15 мм нижче верхньої кромки бачка. Перевірити оглядом всі з’єднання гідравлічного приводу з метою знаходження можливого підтікання рідини; підтікання усувається підтягуванням з’єднань або заміною несправних трубок, шлангів, манжет.

Гальма з гідравлічним приводом легкових автомобілів має два регулювання: регулювання зазору між фрикційними накладками гальмівних колодок і барабаном; регулювання вільного ходу гальмівної педалі.

мал. 61. Головний гальмівний циліндр і вакуумний підсилювач автомобіля „Москвич”

1, 3 – ущільнюючі манжети, 2 – перепускний пластичний клапан, 4 – упорна шайба,        5 – поршень першої площини циліндра, 6, 7 – зворотні пружини, 8 – корпус головного циліндра, 9 – поршень другої площини циліндра, 10 – компенсаційний отвір,                 11 – живильний бачок, 12 – кришка, 13 – штифт, який обмежує хід поршня,                     14 – перепускний отвір циліндра, 15 – обернений клапан вакуумного трубопроводу,       16 – циліндр вакуумного підсилювача, 17 – діафрагма, 18 – опорне кільце, 19 – сектор поршня (один із 12), 20 – упор ходу поршня, 21 – кришка циліндра, 22 – сідло подвійного клапану, 23 – упор штовхача поршня, 24 – захисний чохол,                             25 – повітряний фільтр, 26 – штовхач, 27 – регулювальний гвинт, 28 – зворотна пружина подвійного клапану, 29 – подвійний (вакуумний і атмосферний) клапан,             30 – штовхач головного гальмівного циліндра, 31 – регулювальний болт

Для видалення повітря з гідравлічного приводу потрібно: перевірити і при необхідності добавити рідину в живильні бачки головного гальмівного циліндра до нормального рівня; очистити від бруду і зняти гумові захисні ковпачки клапанів випускання повітря на всіх колісних гальмівних циліндрах; на клапан випускання повітря одного з коліс надіти спеціальний гумовий шланг довжиною 350 – 400 мм і опустити вільний кінець шланга в скляний посуд з гальмівною рідиною; відкрутити клапан випуску повітря на 1/2 - 3/4 оберту; після цього помічник повинен швидко натискати на гальмівну педаль і повільно її відпускати (при цьому рідина разом з повітрям буде витіснятися з системи через шланг в посуд); процес цей слід проводити до тих пір, поки не припиниться потрапляння пузирчиків повітря та з шлангу почне виходити чиста рідина; затримати педаль в нажатому стані і щільно закрутити клапан випускання повітря; зняти шланг і надіти гумовий ковпачок; в такій же послідовності виконувати прокачування другого колеса цієї гілки (контуру), а потім почергово обох коліс другої гілки гальмівного приводу, тобто почергово прокачують два передніх і два задніх. В процесі прокачування необхідно спостерігати за рівнем рідини в живильному бачку, періодично виконувати доливання.

мал. 62. Гальмівні механізми коліс автомобіля „Москвич”:

а – барабанний переднього колеса, б – барабанний заднього колеса, 1 – прижимна пружина колодки, 2 – гальмівна колодка, 3 – гальмівні циліндри, 4 – стяжні пружини, 5 – масловідбивач, 6 – фрикційна накладка гальмівної колодки, 7 – гальмівний щит,           8 – шланг гідроприводу, 9 – з’єднувальна трубка двох гальмівних механізмів,                 10 – зворотна пружина, 11 – гальмівна колодка, 12 – розпірна планка, 13 – задній трос, 14 – стяжні пружини колодок, 15 – гальмівний циліндр, 16 – клапан для випуску повітря, 17 – трубопровід гідроприводу, 18 – ексцентриковий гвинт роз’ємного важеля, 19 – роз’ємний важіль, в – дисковий переднього колеса, 20 – гальмівний диск, 21, 24 – шланги, 22 – поворотний важіль, 23 – замкова пружина, 25 – стійка передньої підвіски, 26 – брудозахисний гальмівний диск, 27 – клапани випуску повітря,                 28 – шпилька-шплінт, 29 – гальмівна колодка, 30, 31 – половинки супорту,                      32 – манжети поршня, 33 – гумові ущільнюючі кільця, 34 – малий поршень,                        35 – великий поршень, 36 – ущільнюючі кільця каналу, 37 – фрикційна накладка колодки, 38 – канали, які з’єднують циліндри між собою

Під час відсутності шлангу прокачування можна проводити в наступній послідовності: натиснути на педаль гальма до відказу і затримати її в цьому положенні, потім іншій особі відкрутити на півоберту клапан випускання повітря і спостерігати за струмком витікання рідини. Якщо в струмку будуть спостерігатися пузирі повітря (пінна), тоді потрібно клапан закрутити, відпустити педаль й повторювати таким чином процес до повного видалення повітря, коли з гідроприводу піде чиста рідина. Послідовність прокачування така ж сама, як вказано вище.

мал. 63. Гальмівний механізм переднього колеса ВАЗ:

а – в розрізі, б – деталі, 1 – корпус супорта, 2 – захисний ковпачок клапану випуску повітря, 3 – клапан випуску повітря, 4 – робочий гальмівний механізм, 5 – поршень,            6 – ущільнююче кільце, яке забезпечує повернення поршня в попереднє положення,         7 – брудозахисний чохол, 8 – гальмівна колодка, 9 – фрикційна накладка колодки,            10 – штуцер приводу гальмівної рідини, 11 – з’єднувальна трубка, 12 – гальмівний диск, 13, 15 – пружини, 14 – палець кріплення колодок гальм

Для видалення повітря з порожнини гідровакумного підсилювача необхідно повторити усі розглянуті операції прокачування, але тільки при працюючому двигуні.

Слабка або нерівномірна дія гальм може відбуватися внаслідок потрапляння на накладки колодок змазки або мастила через сальники ступиць коліс і півосей за рахунок їх зносу. Це може відбуватися і при переповненні змазкою ступиць і порожнин підшипників півосей і витікання гальмівної рідини з гальмівних циліндрів коліс. Для усунення несправності необхідно промити гальмівні механізми коліс, замінити зношені сальники і гумові манжети гальмівних циліндрів.

Збільшення зусилля, яке прикладається до педалі для ефективного гальмування, може бути викликано розбуханням гумових манжет або порушення роботи гідровакумного підсилювача. Розбухлі манжети підлягають заміні, гідровакумний підсилювач – зняття, перевірка і ремонт.

Занос автомобіля в сторону при гальмуванні може відбуватися за рахунок замаслювання фрикційних накладок одного або двох коліс однієї сторони, втрата гальмівної рідини або заїдання поршня в одному з робочих гальмівних циліндрів, зменшення прохідного перетину трубопроводів, несправностей регулятора тиску в гідравлічному приводі задніх коліс. Для виявлення причини необхідно оглянути усі трубопроводи гідроприводу, промити і протерти замаслені деталі і при необхідності замінити зношені деталі гальмівних циліндрів і зняти трубопроводи, замінити регулятор тиску.

Пригальмовування коліс на ходу супроводжується погіршенням накату автомобіля і підвищеним нагрівом одного або всіх гальмівних барабанів (дисків). Причинами цього можуть бути: обрив або послаблення стяжних пружин колодок; засмічення компенсаційних отворів або заїдання поршня головного гальмівного циліндра; заїдання поршнів головних гальмівних механізмів коліс; відсутність вільного ходу педалі гальм; послаблення кріплення супорта переднього колеса (ВАЗ); неправильне регулювання гальмівних механізмів передніх коліс.

Під час нагріву усіх гальмівних барабанів (дисків) необхідно перевірити вільний хід гальмівної педалі, який має бути 1 – 5 мм на автомобілі „Москвич”, 3 – 5 мм на ВАЗ і              1,5 – 5 мм на автомобілі ЗАЗ.

Вільний хід гальмівної педалі на автомобілі „Москвич” регулюється зміною довжини штовхача поршня гідровакумного підсилювача. Для цього необхідно послабити контргайку і плоскогубцями за накатану частину обертають штовхач 26          (див. мал. 65). При вкручувані штовхача в вилку вільний хід збільшується, а при відкручуванні – зменшується. На автомобілі ВАЗ вільний хід педалі регулюється поворотом упорного болта (штовхача) 14 при послабленій контргайки (див. мал. 64).

На автомобілі ЗАЗ величина вільного ходу педалі регулюється шляхом обертання штовхача поршня головного гальмівного циліндра при послабленій на ній контргайки. При значному зносі фрикційних накладок збільшується вільний хід педалі до тих пір, поки поршні своєю різьбою не впруться в різьбу кілець робочих гальмівних циліндрів. При подальших плавних гальмуваннях поршні потягнуть за собою кільця і вони пересунуться в циліндрах, що декілька зменшить хід педалі. Для більш швидкого відновлення нормального ходу педалі потрібно при русі вперед зі швидкість до 30 км/год на сухому шосе швидко виконати 5 – 6 гальмувань, а потім зробити декілька різких гальмувань, рухаючись заднім ходом.

На автомобілі ГАЗ-24 величину вільного ходу педалі гальма необхідно регулювати обертанням ексцентрикового регулювального пальця, яким штовхач кріпиться до педалі.

Таблиця 1

Марка автомобіля	Величина вільного ходу педалі гальма, мм
ЗАЗ „Москвич” ВАЗ УАЗ-469 ГАЗ-24	3 – 6* 1 – 5* 3 – 5 10 – 16 10 – 15*
* - Регулюванню не підлягає

При сильному нагріванні одного з гальмівних барабанів потрібно зняти барабан і перевірити стан стяжних пружин колодок і легкість переміщення поршнів в робочих гальмівних циліндрах. Пружини, які лопнули, і непридатні деталі циліндрів замінити. На автомобілі ВАЗ нагрівання гальмівного диска переднього колеса може бути усунено підтягуванням болтів кріплення супорта до кронштейну поворотною стійкою. Нагрівання гальмівних барабанів задніх коліс можливе так само за рахунок неправильного регулювання механічного приводу стоянкового гальма.

Регулювання зазору між колодками і гальмівними барабанами виконується при зносі гальмівних накладок автомобіля та збільшенням зазору між ними і гальмівними барабанами. В процесі експлуатації автомобіля при невеликих зносах накладок регулювання виконують за допомогою легувальних ексцентриків, головки яких розташовані на гальмівних дисках з внутрішньої сторони колеса (УАЗ-469). Для цього необхідно підняти автомобіль домкратом, колесо, яке регулюється і, обертаючи його одною рукою по ходу автомобіля, іншою обертають ключем головку регулювального ексцентрика передньої колодки до тих пір, поки колодка не загальмує колесо. Потім повільно відпускають ексцентрик настільки, щоб колесо, яке регулюється, могло вільно обертатися. Таким же чином регулюють і задню колодку. Інші колеса регулюють в такій ж самій послідовності.

На автомобілях ЗАЗ, „Москвич”, ГАЗ-24, ВАЗ постійний і необхідний зазор між накладками гальмівних колодок і барабанами підтримується автоматично. На автомобілі ВАЗ зазор між фрикційними накладками гальмівних колодок і барабаном встановлюється не автоматично, а за допомогою двох ексцентриків (мал. 64).

При обслуговуванні барабанних гальм необхідно слідкувати за тим, щоб поверхні фрикційних накладок були чистими, на них не повинно бути слідів змазки, потрібно не допустити причину її появи, очистити накладки металічною щіткою і промити їх поверхню уайт-спіритом.

мал. 65. Дискові гальма передніх коліс

автомобілів ВАЗ:

1 – гальмівні накладки, 2 – чавунний супорт,         3 – захисний кожух, 4 – клапан випуску повітря, 5 – з’єднувальна трубка, 6 – гальмівний диск,        7 – палець кріплення гальмівних колодок,           8 – пружини, 9 - шплінти

У автомобілів ВАЗ, „Москвич” гальма передніх коліс дискові (мал. 65), номінальна величина зазору між фрикційними накладками гальмівних колодок і гальмівним диском, необхідна для компенсації зносу накладок в процесі експлуатації, підтримується автоматично за рахунок пружності ущільнюючих кілець і вісьового биття гальмівного диску.

Використання для миття гальм бензину, дизельного палива або яких-небудь інших мінеральних розчинів не допускається, так як вони викликають пошкодження манжетів циліндрів.

Перед установкою нових колодок необхідно впевнитись, що гальмівний диск не має пошкоджень (глибоких рисок або зносу більше 0,5 мм на сторону). В протилежному випадку потрібно замінити диск новим. При появі на брудозахисних чохлах тріщин, чохли потрібно замінити.

Попередньо допустима товщина накладок складає 1,5 мм, після чого вони повинні бути замінені новими.

мал. 64. Регулювання зазорів між колодками і гальмівними барабанами

задніх коліс автомобіля ВАЗ-2101:

а – розташування регулювальних ексцентриків, б – гальмівний барабан, в – напрямок обертання головок регулювальних ексцентриків, 1 – клапан випуску повітря,                    2 – головки регулювальних ексцентриків, 3 – отвори в барабані для заміру зазору за допомогою щупа

По мірі зносу накладки поршня під дією рідини пересувається до гальмівного диску, одночасно під дією пружних сил деформації спеціальних кілець вони утримуються на відстані 0,1 мм від поверхні диску. Таким чином здійснюється автоматичне регулювання зазору.

Регулювання ходу важеля приводу стоянкового гальма на автомобілі ВАЗ здійснюється наступним чином: перевести важіль 2 (мал. 66) в крайнє нижнє положення, а потім підняти вверх на два зуби сектора; відпустити контргайку наконечника 8 тросу і обертом регулювальної гайки 11 натягувати троси 10; затягнути контргайку і перевірити хід важеля 2, який при повному загальмовувані повинен переміщуватися на чотири зуба.

мал. 66. Привід стоянкової гальмівної системи ВАЗ:

1 – кнопка важеля, 2 – важіль, 3 – защіпка, 4 – сектор, 5 – упор для включання сигнальної лампи стоянкового гальма, 6 – передній трос, 7 – ролик, 8 – регулювальний наконечник, 9 – стяжна пружина, 10 – задні троси, 11 – регулювальна гайка

На автомобілі „Москвич” довжина кожного тросу приводу стоянкового гальма змінюється самостійно обертом регулювальних гайок при послаблених контргайках. При цьому повне гальмування повинно наступати при переміщенні важеля приводу на вісім зубців сектору. Якщо зміною довжини тросів відрегулювати гальма не вдається, виконують регулювання в такій послідовності: підняти задні колеса і зняти гальмівні барабани; послабити повністю натяг задніх тросів; відкрутити контргайку регулювального гвинта 18 (див. мал. 62); за допомогою монтажних лопаток для шин утримувати гальмівні колодки прижатими до нижньої опори і розпірної планки, викруткою обертати за годинниковою стрілкою регулювальний гвинт до отримання зазору 4 – 6 мм між наконечником тросу і ободом задньої колодки; утримуючи в цьому положенні регулювальний гвинт, затягнути його контргайкою; відрегулювати в такій ж послідовності гальмівний механізм другого колеса, надіти барабани і відрегулювати відстань задніх тросів по величині ходу важеля приводу стоянкового гальма.

На автомобілі ЗАЗ передбачено три регулювання стоянкової гальмівної системи. Потреба в регулюванні визначається по ходу важеля, який не повинен перевищувати     4 – 5 щигликів храповика. При великому ході необхідно виконати натяг тросу за рахунок переміщення вперед кронштейна 4 (мал. 67) в овальних отворах при послаблених чотирьох болтах 3. Після регулювання болти необхідно затягнути до відказу. Якщо довжина овальних отворів повністю використана, а хід важеля великий, слід провести друге регулювання шляхом перестановки порівнювального ролика 6 з отворів С і Д в отвори В і С важеля 2. Потім провести кінцеве регулювання переміщенням кронштейну 4, як було вказано в першому регулюванні. Якщо і після другого регулювання вільний хід важеля буде більше норми, провести третє регулювання, знявши гальмівні барабани задніх коліс і переставивши розтискні планки 9 в прорізи А.

мал. 67. Стоянкова гальмівна система ЗАЗ:

1 – кнопка, 2 – важіль, 3- болт кріплення важеля, 4 – кронштейн, 5 – вісь ролика,              6 – ролик, 7 – трос, 8 – розтискний важіль, 9 – розтискна планка

На автомобілі ГАЗ-24 „Волга” (мал. 68) для регулювання стоянкового гальма необхідно установити рейку приводу ручного гальма на перший зуб (один щиглик запірного механізму), потім послабити контргайку і за допомогою гайки переміщати порівнювального 7 тросу вздовж тяги до тих пір, поки натягнуться задні троси. Задні гальма при цьому повинні бути злегка затягнуті і колеса обертаються від руки. Закрутити контргайку тяги.

мал. 68. Стоянкове гальмо з приводом ГАЗ-24 „Волга”:

1 – рейка, 2 – рукоятка, 3 – напрямна тросів, 4 – кронштейн, 5, 6, 11 – троси,        7 – урівнювач, 8 – важіль, 9 – тяга, 10 - вісь

Повне гальмування задніх коліс повинно здійснюватися при витягнутій(не більше ніж 2/3 повного ходу) рукоятки гальма (24 щиглика запірного механізму).

Для регулювання розтискних важелів і довжини приводу ручного гальма автомобіля „Москвич”, (мал. 74) необхідно підняти задні колеса, відкрутити два гвинти кріплення барабану до фланця півосі і зняти барабан, відкрутити контргайку регулювального гвинта розтискного важеля і надіти барабан; повернути регулювальний гвинт через отвір в барабані доки колодки не притиснуться до барабану; відкрутити регулювальний гвинт на 1/4 оберту і перевірити, вільно чи обертається барабан; зняти барабан і затягнути контргайку регулювального гвинта, потім, надіти барабан, впевнитись, що він легко обертається, після чого закріпити барабан і колесо. Порядок регулювання приводу ручного гальма наступний: поставити рукоятку на перший зуб рейки; натягнути троси до пригальмовування коліс, утримуючи ключем наконечник і обертаючи гайку; відпустити важіль і перевірити чи вільно обертається колесо. Декілька раз натягнути важіль ручного гальма до відказу і перевірити його хід. Він повинен становити 140 – 160 мм. Якщо для нормального натягування тросів не вистачає різьби регулювального наконечника, то необхідно повернути порівнювач на 1800, а якщо не вистачає, то перевернути розпірну планку на 1800 в горизонтальній площині.

У автомобілів ВАЗ збільшений хід важеля стоянкового гальма усувають переміщенням порівнювача (див. мал. 71) до повного усунення слабини тросу, попередньо встановити важіль на 1 – 2 зуба сектора. Натяг тросу стоянкового гальма достатньо, якщо автомобіль буде гальмувати при переміщенні рукоятки на 3 – 4 зуба сектора.

мал. 74. Стоянкове гальмо автомобілів АЗЛК „Москвич”:

1 – урівнювач, 2 – задній трос, 3 – оболонка тросу, 4 – передній трос, 5 – проміжний важіль, 6 – вісь обертання важеля, 7 – кнопка важеля, 8 – з’єднувальна ланка,                    9 – регулювальна гайка з контргайкою, 10 – регулювальний наконечник, 11 – важіль приводу, 12 – захисний кожух

Гідро вакуумний підсилювач слугує для зменшення зусилля на педаль під час гальмування (автомобілі „Москвич”, ГАЗ-24 та інші). Підсилювач діє за рахунок використання утвореного при роботі двигуна розрядки в впускній трубі. У випадку виходу з ладу підсилювача гальмівна система буде продовжувати працювати, але при цьому зростає зусилля, яке прикладається водієм до педалі гальма. Ремонт гідро вакуумного підсилювача потрібно виконувати в майстерні або на станції технічного обслуговування.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ГАЛЬМІВНОЇ СИСТЕМИ

Щодня перед виїздом перевірити герметичність гальмівної системи. Під час просочування рідини негайно усунути несправність підтягуванням з’єднань або заміною непридатних деталей. Перевірити дію гальм на ходу автомобіля. При справній гальмівній системі повне гальмування повинно виконуватись після однократного натискання на педаль приблизно на половину її ходу; при цьому водій повинен відчувати великий опір до кінця ходу педалі. Якщо опір і гальмування наступають під час вижиму педалі на велику величину, тоді це свідчить про збільшення зазору між гальмівними барабанами і колодками. Якщо ж опір педалі слабкий, вона пружинить і легко віджимається від полу, а повне гальмування не виконується або воно виконується після декількох послідовних натискань, це свідчить, що в систему потрапило повітря.

Розгальмування повинно відбуватися швидко і повністю, що визначається легким обертанням при піднятих коліс.

Через кожні 10 тис. км пробігу необхідно перевірити рівень гальмівної рідини в живильних бачках; виконувати її доливання до нижньої кромки заливної горловини; підтягувати кріплення супортів гальм передніх коліс ВАЗ і „Москвич”. Перевірка стоянкового гальма заключається гальмуванні нерухомого автомобіля на схилі близько 16 %. При цьому повне гальмування повинно наступати під час переміщення важеля приводу на          4 – 6 зубців (щигликів).

мал. 79. Видалення повітря з системи гідравлічного приводу гальм

3.14: Несправності ходової частини

Основними несправностями ходової частини автомобіля є: биття (коливання) передніх коліс на великих швидкостях руху, відведення автомобіля від прямолінійного руху, нерівномірний знос шин, сильні удари кузова в буфер при русі по нерівній дорозі, скрип листів або осідання ресор (пружин), поломка листів ресор.

Рама автомобіля. В результаті перенавантаження автомобіля, небезпечної їзди рама може погнутися, в ній можуть з’явитися тріщини і розгойдатися заклепки. Раму ремонтують в майстерні, погнуту раму правлять, розгойдані заклепки і деталі рами, які мають тріщини, замінюють.

Биття передніх коліс при швидкості 60 – 80 км/год може бути викликано зносом шарових з’єднань рульових тяг і поворотних стоїк, а також втулок маятникового важеля, порушення балансування коліс, підвищеним люфтом в підшипниках ступиць коліс (див. мал. 81). Для усунення несправності необхідно перевірити стан шарових з’єднань рульових тяг оглядом при різких поворотам рульового колеса вправо і вліво, а також люфт в підшипниках ступиць покачуванням передніх коліс в поперечному напрямку в піднятому стані. Несправні шарові з’єднання підлягають заміні, а люфт в підшипниках усувається підтягуванням регулювальної гайки ступиці колеса.

Регулювання підшипників ступиць передніх коліс. Порядок перевірки і регулювання підшипників наступний:

1. Підняти домкратом колесо і передати йому обертання поштовхом руки. При цьому колесо повинне зробити 8 – 10 обертів (мал. 81). Якщо колесо обертається туго, потрібно установити і усунути причину. Нею в багатьох випадках є заїдання колодок за гальмівний барабан (диск).
2. Зняти ковпак ступиці, установити великий палець руки на упорну шайбу й край ступиці, і, похитуючи колесо за верхній край в поперечному напрямку, визначити наявність люфту в підшипниках. Під час виявлення люфту витягнути шплінт з регулювальної гайки 2 і ключем плавно закрутити гайку до зникнення люфту, одночасно обертаючи колесо, щоб ролики підшипників зайняли правильне положення в обоймах. Якщо отвір під шплінт не співпадає з прорізі гайки, відкрутити гайку до співпадання найближчої прорізі з отвором. Після цього зашплінтувати гайку, заповнити ковпак змазкою і установити його на місце.

мал. 80. Перевірка затяжки підшипників ступиці переднього колеса:

а - похитування колеса, яке висить, б – вузол регулювання,

1 – ступиця, 2 – упорна шайба, 3 – прорізна гайка

мал. 81. Статистичне балансування коліс:

а – кріплення балансуючого грузила на ободі колеса, б – визначення найлегшої частини колеса, в – початкове положення балансуючих грузил, г – остаточне положення балансуючих грузил (при рівновазі колеса)

Після пробігу 10 – 15 км перевіряють на дотик степінь нагріву ступиці. Сильний нагрів свідчить про надмірний натяг підшипників, що може вплинути на їх швидке руйнування. В цьому випадку затяжку регулювальної гайки необхідно послабити. На автомобілі ЗАЗ аналогічно регулюють роликових конічних підшипників задніх ступиць.

Порушення балансування коліс викликає підсилений знос шин і погіршує стійкість автомобіля. Перевірка і балансування коліс може бути виконана на стенді або безпосередньо на автомобілі. Для виконання цієї роботи на автомобілі необхідно припідняти передню частину автомобіля домкратом, послабити затяжку підшипників ступиці переднього колеса, розшплінтувати і відкрутити на два-три прорізи регулювальну гайку. Після цього встановлювати колесо в різні положення і відпускати. Якщо при цьому колесо не утримується у встановленому положенні, а обертається в ту чи іншу сторону і зупиняється тільки в одному положенні, тобто, воно має дисбаланс. Для балансування коліс слід:

1. Знизити тиск в шині до 0,2 – 0,3 кгс/см2 і зняти, які є на ободі колеса балансуючі грузила.
2. Повільно повернути колесо проти годинникової стрілки і відпустити; коли воно зупиниться, нанести вертикальною крейдовою межею мітку І, яка визначає верхню точку колеса.
3. Повернути поштовхом колесо за годинниковою стрілкою і після його зупинки також відмінити верхню точку крейдовою вертикальною лінією ІІ, розділити найкоротшу відстань між мітками І та ІІ навпіл і нанести мітку ІІІ. Це і буде найлегше місце колеса (мал. 81, б).
4. Установити по обидві сторони мітки ІІІ малі балансуючі грузила масою 30 г (мал. 81, в), які своєю пружиною входять під борт покришки і утримуються на ободі (мал. 81, а).
5. Поштовхом руки обернути колесо. Якщо після його зупинки грузила займуть нижнє положення, їх маса для балансування колеса достатня. Якщо ж грузила займуть верхнє положення, потрібно поставити більш тяжкі грузила – 40 г і, обертаючи колесо, впевнитись, що воно зупинилося при нижньому положенні грузила.
6. Відсуваючи грузила на рівні відстані (А і А) від мітки ІІІ (мал. 81, г), слід добитися рівноваги колеса, коли воно після поштовху руки буде зупинятися в різних положеннях. На цьому балансування зупиняється.
7. Накачати шину до нормального тиску і приступити до балансування наступного колеса. Передні колеса балансуються кожне на своїй ступиці, а задні – на одній з передніх ступиць.

Відхилення автомобіля в сторону від прямолінійного руху може бути за рахунок неоднакової величини кутів розвалу і повздовжнього нахилу поворотних стоїк, а також різниці тиску повітря в шинах лівого та правого передніх коліс. Усунення цієї несправності виконується перевіркою і регулюванням кутів установки передніх коліс і доведенням тиску повітря в шинах до нормальної і однакової величини.

Регулювання сходження передніх коліс виконується на автомобілі, який знаходиться на естакаді або на горизонтальній площадці для їзди по прямій.

Тиск в шинах повинен бути доведений до норми, люфту в шарнірах рульових тяг, маятникового важеля і в підшипниках коліс не повинно бути.

Величину сходження коліс можна виміряти на спеціальному стенді або за допомогою розсувної лінійки.

Таблиця 1

Марка автомобіля	Сходження передніх коліс, мм
ЗАЗ „Москвич” ВАЗ ГАЗ-24 УАЗ	1,0 – 3,0 1,0 – 2,0 2,0 – 4,0 1,5 – 3,0 1,5 – 3,0

Для зазору встановлюють лінійку між колесами в передній половині на висоті приблизно 180 мм, що відповідає довжині повністю витягнутих ланцюжків, укріплених на лінійці, потім показник лінійки встановлюють на нульову риску. Потім автомобіль перекочують вперед до тих пір, поки не зміститься в задню половину колеса також на висоту 180 мм. По зміщенню стрілки визначне сходження коліс, яке під час правильного регулювання повинно відповідати даним, які вказані в таблиці 1. Якщо дані не відповідають приведеним в таблиці, слід провести регулювання. Для цього необхідно розшплінтувати і відкрутити гайки болтів наконечників поперечної рульової тяги і, обертаючи рульову тягу, установлюють потрібну величину сходження коліс. Потім зняти лінійку, закрутити і зашплінтувати гайки болтів наконечників поперечної рульової тяги.

У автомобілів ЗАЗ „Запорожець” перед регулюванням сходження повороту поперечної тяги потрібно відпустити контргайку. У автомобілів „Москвич” і ВАЗ сходження передніх коліс регулюється зміною довжини обох бокових тяг рульової трапеції обертанням у відповідному напрямку з’єднувальної регулювальної муфти.

У автомобіля ГАЗ-24 „Волга” сходження передніх коліс регулюється зміною довжини любої з бокових тяг. При цьому слід розшплінтувати і відпустити два болта хомутів, які стягують кінці регулювальної трубки (мал. 82), обертати її до отримання необхідної величини сходження.

Відрегулювавши сходження, хомути повернути в положення, вказане на (мал. 82), затягнути стяжні болти хомутів та зашплінтувати їх.

Сходження коліс повинно бути таким, щоб розмір Б був меншим розміру А на 1,5 – 3 мм (мал. 83).

мал. 82. Регулювання сходження коліс

автомобіля ГАЗ-24 „Волга”:

1 – стяжний болт, 2 – хомут,

3 – регулювальна труба, 4 – бородок

мал. 83. Схема перевірки сходження коліс

Нерівномірний або прискорений знос шин відбувається від підвищеного проти норми тиску повітря (знос середньої частини протектору) або від пониженого тиску (підвищений знос крайніх частин протектору), неправильний розвал коліс (односторонній знос протектору), порушення балансування або неправильного регулювання підшипників ступиць коліс (нерівномірний знос протектору, плямами). Для усунення несправності слів встановити її причину і в залежності від цього провести необхідні роботи.

Сильні удари кузова є наслідком руйнування гумових буферів, несправності амортизаторів, посадки ресор (пружин) або поломки листів ресор. Непридатні деталі, осілі ресори (пружини) і зламані листи ресор замінюють новими. Скрип ресор частіше з’являється в наслідок зношування пластмасових шайб, встановлених між листами. Для усунення несправності необхідно замінити шайби.

мал. 84. Передня підвіска автомобіля „Москвич”:

1 – поперечина, 2 –циліндрична пружина, 3 – прокладка пружини, 4 – амортизатор,          5 – регулювальні прокладки, 6 – гумова подушка, 7 – буфер відбою, 8 – шарнір,                  9 – поворотна стійка, 10 – ступиця переднього колеса, 11 – гальмівний барабан,             12 – шарова опора, 13 – буфер стиснення, 14 – нижній важіль, 15 – вісь нижнього важеля

Жорстка робота амортизаторів (число коливань менше двох) свідчить про те, що в них залито рідини надмірно, це може призвести до поломки.

В процесі експлуатації автомобіля необхідно слідкувати за підтягування кріплення амортизаторів, не допускати значних забруднень поверхні і підтікання рідини. Амортизатори слід розбирати для ремонту тільки в тих випадках, коли відбувається підтікання рідини і погано гасяться коливання автомобіля.

мал. 85. Передня підвіска автомобіля ЗАЗ:

1, 12 – труби підвіски, 2 – середня рульова тяга, 3 – маятниковий важіль, 4 – коротка рульова тяга, 5 – нижній важіль підвіски, 6 – гальмівний барабан з фланцем кріплення диска колеса, 7 – ступиця переднього колеса, 8 – поворотний важіль,                                  9 – телескопічний амортизатор з циліндричною пружиною, 10 – верхній важіль підвіски, 11 – кронштейни, 13 – важіль рульової сошки, 14 – запобіжний гумовий ковпачок

мал. 86. Задня підвіска автомобіля ВАЗ:

1 – нижні повздовжні штанги, 2 – кронштейни кріплення нижніх повздовжніх штанг,    3 – циліндричні пружини, 4 – верхні повздовжні штанги, 5 – амортизатори, 6 – гумові буфера

мал. 87. Задня підвіска автомобіля „Москвич”:

1 – палець кріплення переднього кінця ресори, 2 – додатковий гумовий буфер-обмежувач прогину ресори, 3 – ресора, 4 – кожух піввісі, 5 – драбина, 6 – основний буфер-обмежувач, 7 – амортизатор, 8 – хомут ресори, 9 – серга кріплення заднього кінця ресори

мал. 88. Задня підвіска автомобіля ЗАЗ:

а – важіль підвіски, 1 – кронштейн кріплення важеля до кузова, 2 – важіль, 3 – буфер, 4 – сайлент-блок, 5 – карданний шарнір, 6 – кронштейн важеля для кріплення амортизатора, 7 – гальмівний барабан, 8 – ступиця заднього колеса, б – пружній елемент підвіски, 9 – верхня опора чашки пружини, 10 – амортизатор, 11 – пружина підвіски, 12 – нижня опорна чашка пружини

мал. 89. Ступиця заднього колеса автомобіля ЗАЗ:

1 – гальмівний барабан, 2 – гальмівна колодка, 3 – щит гальма, 4 – болт кріплення щита гальма, 5 – корпус підшипників, 6 – брудо відбивач,                7 – привідний вал ступиці, 8 – сальник, 9 – роликовий конічний підшипник,           10 – капронова розпірна втулка,               11 – стяжна пружини колодок,                12 – масло відбивач, 13 – болт кріплення гальмівного барабану,               14 – ступиця, 15 – коробчата гайка,            16 – шпилька для кріплення диска колеса

мал. 90. Незалежна підвіска передніх коліс автомобіля ГАЗ-21 „Волга”

Автомобільні шини.

Основними частинами шин є: каркас, подушний шар (брекер), протектор, боковин і борти. Для виготовлення шин використовують каучук, кордної тканини, спеціальний сорт сажі і домішки. Основні розміри пневматичних автомобільних шин вказані на мал. 91.

Розміри шин позначаються в дюймах, в міліметрах або в міліметрах і дюймах. В поняття розмір шин входять дві величини: перша – ширина профілю В, друга – посадочний діаметр ободу «d». Наприклад: дюймовий розмір – 7,35 – 14; міліметровий – 155 – 330; змішаний – 6,45 – 13 (165 - 330).

мал. 91. Вентилі камерної та безкамерної шин:

а – вентиль камерної шини: 1 – корпус, 2 – п’ята, 3 – ущільнююча втулка, 4 – клапан,  5 – стержень, 6 – пружина; б – покришка і вентиль безкамерної шини:                                  1 – герметизуючий гумовий шар, 2 – ущільнюючий гумовий шар, 3 – обод, 4- вентиль, 5 – п’ята вентиля, 6 – корпус вентиля, 7 – металічна шайба, 8 – гайка, 9 – металічний ковпачок, 10 – гумовий ковпачок, 11 – гумова шайба, 12 – гумова ступінчаста шайба; в – будова покришки: 1 – каркас, 2 – протектор, 3 – подушечний шар, 4 – боковина,                5 – сердечник, 6 – виступи (індикатори зносу)

На легкових автомобілях застосовуються дискові колеса із звареним ободом, який не розбирається. На автомобілі “Москвич” колеса кріпляться до ступиць передніх коліс і до фланців півосей на п’яти шпильках та центруються конічними поверхнями колісних гаек. На автомобілі ВАЗ “Жигулі” колеса встановлюються на два центруючих болта ступиці (передні) або фланця півосі (задні) та прикручуються чотирма болтами. На автомобілі ЗАЗ “Запорожець” диски передніх та задніх коліс кріпляться на чотирьох шпильках з гайками до фланців гальмівних барабанів.

Шини, які застосовуються на автомобілях, пневматичні і завдяки стиснутому повітрю, який в них знаходяться, володіють значною пружністю, що сприяє пом’якшенню ударів та поглинанню поштовхів від нерівностей дороги.

Тиск повітря в холодних шинах повинен бути на автомобілі “Москвич” в передніх і задніх колесах 1,7 кгс/см2, на автомобілі ВАЗ-2101 – в передніх 1,7, в задніх – 1,8 кгс/см2 та на автомобілі ЗАЗ відповідно 1,4 і 1,8 кгс/см2. В шинах нагрітих, в результаті руху, тиск може підвищуватися на 0,2 – 0,3 кгс/см2.

Розбирання (монтаж) камерної шини при знятому колесі потрібно виконувати в наступній послідовності:

1. Відкрутити золотник з вентиля і випустити повітря з камери.
2. Відтиснути борти покришки з двох сторін від краю обода натисканням ноги; якщо це не вдається, тобі обрив борта покришки від обода колеса можна здійснювати шляхом наїзду колеса автомобіля на дошку, яка стоїть на боковині покришки (мал. 92, а), або за допомогою домкрата (мал. 92, б). Нанести на покришку мітки крейдою навпроти вентиля для того, щоб забезпечити правильне її розташування при наступному розбиранні на обод диска. Натискаючи на боковину покришки ногою зі сторони, протилежної до вентиля, втопити частину борту шини в середину обода і ввести під борт монтажні лопатки на відстані 50 – 60 мм по обидві сторони вентиля та перекласти цю ділянку борта покришки за край обода            (мал. 92, в).
3. Перекладаючи лопатки, перекласти поступово увесь край борту за край обода, не потрібно перекладати зразу велику ділянку борта або переміщувати лопатку по ободу ударами молотка, так як це призведе до пошкодження борта покришки та обода.
4. Втопити вентиль в середину покришки та витягнути з покришки камеру.
5. При необхідності зняття покришки, потрібно в наступній послідовності вивести з обода другий борт покришки, вставляючи монтажну лопатку з заглибленої сторони обода        (з середини).

мал. 92. Прийоми розбирання (монтажу) і збирання (демонтажу) шини

Збирання (демонтаж) камерної шини слід виконувати в наступній послідовності:

1. Видалити з покришки пісок шляхом витряхування її та перевірити в середині рукою на виявлення можливих сторонніх предметів, які можуть пошкодити камеру.
2. Очистити та протерти обод, а при необхідності зачистити задирки і покласти диск на чисту площадку отвором під вентиль вгору.
3. За допомогою монтажних лопаток надіти на обід один борт покришки і провернути її так, щоб заводська балансуюча мітка покришки (найбільш легка її частина) або нанесена крейдою мітка співпадала з отвором під вентиль.
4. Припудрити тампоном з тальком камеру і внутрішню поверхню покришки, вкласти частину камери (мал. 92, г) в середину покришки, вставити вентиль в отвір обода і вкрутити на вентиль наконечник шлангу шинного насосу, після чого вкласти камеру повністю і заповнити повітрям, щоб вона розрівнялася.
5. Натискаючи ногами на боковину покришки, за допомогою двох лопаток надіти на обод борт, починаючи зі сторони, протилежної вентилю та, рухаючись рівномірно по обидві сторони, закінчити надівання у вентиля. По мірі натягування борта необхідно надіту частину з протилежної сторони поглиблювати в середину обода, це буде полегшувати входження останніх ділянок борта в обод (мал. 92, д). Заправляння борта покришки в обод диска можливо також виконувати ударами молотка (мал. 92, е).
6. Заповнити камеру повітрям, відкрути золотник і повністю випустити повітря, але потім знову заповнити до тиску 1 кгс/см2, поставити колесо у вертикальне положення і, піднімаючи декілька разів, вдарити шину об підлогу в різних місцях, щоб забезпечити правильне розташування камери та покришки на ободі; після цього заповнити шину повітрям до нормального тиску.

Для розбирання безкамерної шини необхідні диски з привареним ободом. Монтажні лопатки повинні бути чистими і гладенькими, без задирів, з тупими заокруглими кромками. Розбирання виконують так само, як і камерної покришки, але більш бережливо, без великих зусиль, не допускаючи пошкоджень шару гуми на бортах шини. Для забезпечення правильної посадки бортів шини після її надівання на обод потрібно, провертаючи вдаряти її протектором об землю декілька разів. Після цього відкрутити золотник вентиля і від компресора заповнити шину до тиску 3 – 4 кгс/см2, вкрутити золотник і довести тиск до норми. При заповнюванні повітрям ручним шинним насосом, який має малу продуктивність, потрібно створити кращу першопочаткову густину між бортами та ободом. Для цього застосовують спеціальну стяжну стрічку з важелем або обв’язують шину по середині протектора міцною мотузкою із закруткою. Після цього за рахунок деформації протектора борти розсуваються і повністю притискаються до борта. Після заповнювання шини повітрям слід перевірити її герметичність опусканням колеса у ванну з водою або поливанням мильною водою між бортами шини.

Догляд за шинами та їх ремонт.

З метою тривалого зберігання шин необхідно дотримуватися наступних правил їх експлуатації:

1. Перед виїздом з гаражу необхідно перевірити тиск повітря в усіх шинах зовнішнім оглядом. Якщо при цьому знайдено сильне осідання якої-небудь з шин, її слід підкачати до нормального тиску. Експлуатація шин із зниженим тиском призводить до швидкого руйнування їх каркасу. При підвищеному тиску шина стає більш жорсткою та кордова тканина відчуває значно більшу напругу, яка також викликає руйнування каркасу.
2. Необхідно постійно оглядати покришки і перевіряти чи немає в них порізів та розривів. Навіть невеликий поріз протектора може викликати місцеве відлущування його від каркасу; таку покришку слід здати в ремонт.
3. Забороняється виїжджати без ковпачків на вентилях, так як це тягне за собою забруднення та вихід із ладу золотників.
4. Регулярно потрібно перекладати колеса за схемою            (див. мал. 93). При наявності шин з різною степеню зносу протектора на передні колеса потрібно ставити кращі шини.

мал. 93. Схема перестановки коліс:

а – на автомобілях ВАЗ-2101, ВАЗ-2103, ВАЗ-21011; б – на автомобілях                 «Москвич-408», «Москвич-412», «Москвич-2138», «Москвич-2140», ГАЗ-24 «Волга», УАЗ-469

5. Рушати автомобіль з місця потрібно плавно, не допускаючи буксування коліс, в наслідок чого відбувається швидке зношування протектора.
6. Забороняється виконувати швидке гальмування, так як це призводить до значного зношування протектора і може викликати відрив протектора або відірвати протектор в наслідок провертання шин на ободі.
7. Якщо під час руху автомобіль ухиляється в сторону, необхідно зупинитися, перевірити тиск в шинах та при його знижені, заповнити повітрям або поставити запасне колесо.
8. Не слід розвивати великої швидкості при їзді по поганій дорозі (щебінь, гравій), так як удари об гострі краї каменів та вибоїн легко можуть викликати пошкодження покришки.
9. Необхідно уникати крутих поворотів, так як при цьому можливі пошкодження, а інколи і зрив бортів покришки з обода, що може призвести до аварії.
10. Залізнодорожні переїзди, рельси, ухаби та ями слід переїхати з малою швидкістю (7 – 10 км/год).
11. Забороняється під’їхати щільно до краю тротуару в наслідок уникнення пошкоджень боковини та каркасу покришки.
12. Необхідно оберігати шини від потрапляння палива та мастила, які руйнують гуму.
13. Періодично необхідно перевіряти і регулювати кути установки передніх коліс (особливо сходження), так як неправильна установка призведе до нерівномірного та швидкого зношування протектора.
14. На зупинках автомобіль слід ставити, по можливості, в тінь; сонячні промені викликають появу на гумі тріщин і, як наслідок, прискорене зношування шин.
15. При тривалій стоянці автомобіля під час ремонту його необхідно ставити на колодки, щоб шини не торкалися підлоги та спускати повітря з камер до половини нормального тиску.

Для усунення проколу камери холодним способом виконують наступним чином:

1. Розбирають шину, виймають камеру, заповнюють її повітрям, а потім опускають у воду або на слух (за шипінням) визначають місце проколу.
2. Поверхня камери навколо пошкодженого місця очищують від бруду і пилі, зачищають напилком або металевою щіткою та протирають бензином. Якщо пошкоджене місце має вигляд розриву, тоді кромки необхідно обрізати ножем для утворення круглої форми.
3. Так само підготовити поверхню гумової латки (якщо немає гумової латки, вирізати її з старої камери) та нанести на підготовлені поверхні тонкий шар гумового клею. Дати клею підсохнути на протязі 15 – 20 хвилин і нанести інший шар клею; після підсихання накласти латку на підготовлене місце, розгладити її в напрямку від середини до країв і щільно притиснути будь-якою вагою.
4. Через 15 – 20 хвилин зняти вагу, заповнити камеру повітрям і перевірити на слух або у воді. Якщо бульбашок повітря немає, шину можна збирати.

Кращі результати дає ремонт камери гарячим способом із застосуванням вулканічних брикетів (див. мал. 94). Ремонт за допомогою брикетів є наступним:

1. Зачищають пошкоджене місце камери.
2. Знімають целофан з гумової латки брикету і не торкаючись руками її поверхні, накладають на пошкоджене та зачищене місце. При відсутності готової латки її виготовляють з листової сирої гуми. Перед накладанням такої латки необхідно протерти бензином і дати просохнути. В разі уникнення прилипання між такою латкою та брикетом прокладають тонкий папір.
3. На латку встановлюють металічну чашечку брикету з горючою масою та щільно притискають її струбциною.
4. Розрихлять поверхню горючої маси і запалюють її. Після згоряння маси дають чашці охолонути на протязі 10 – 15 хвилин, потім звільнюють струбцину, знімають чашечку; після кінцевого охолодження латки камеру заповнюють повітрям та перевіряють її справність на слух або занурюванням у воду.

мал. 94. Шляховий електровулканізатор

При наскрізному порізі або розриві каркасу покришки необхідно:

1. Зняти пошкоджену покришку з обода колеса, очистити від бруду та пилі, просушити, зачистити з середини пошкоджене місце напилком або металічною щіткою і ретельно змастити два рази клеєм, кожен раз давати йому просохнути на протязі 20 – 25 хвилин.
2. Зняти пластир, а при його відсутності вирізати манжету товщиною в 3 – 4 шари корда з куска ущільнювальної покришки, кути заокруглити та кромки зрізати під гострим кутом.
3. Змастити одну сторону пастиря або манжети гумовим клеєм, просушити, накласти на пошкоджене місце і щільно притиснути або прокатати роликом. Після цього шину акуратно зібрати, щоб не зрушити з місця манжету.

Цей спосіб ремонту є тимчасовим і під час прибуття на місце стоянки шину необхідно здати в майстерню.

Таблиця 2

Марка автомобіля	Модель шини	Розмір шини		Внутрішній тиск повітря в шинах, кгс/см2
		в дюймах	в мілі-метрах	перед-ньої	задньої
ЗАЗ-966, ЗАЗ-968, ЗАЗ-968А «Запорожець» «Москвич-408» «Москвич-412» «Москвич-2138» «Москвич-2140» ІЖ-2125 «КОМБІ» ВАЗ-2101 ВАЗ-21011 ВАЗ-2103 ВАЗ-2106 ВАЗ-2121 ГАЗ-21Р «Волга» ГАЗ-24 «Волга» УАЗ-469 УАЗ-469Б ГАЗ-14 «Чайка» ЗІЛ-114 ЗІЛ-117	І-151 М-107 М-130А І-151 І-170 І-194 ІЯ-146 Я-248 І-195 І-137 І-137	6,00-13 6,00-13 6,45-13 6,40-13 6,45-13 6,45-13 6,15-13 6,45-13 6,95-16 6,70-15 7,35-14 8,40-15 9,35-15 8,90-15 8,90-15	155-330 155-330 165-330 160-330 165-330 165-330 155-330 165R 13 175R 16 170-380 185-355 215-380 235-380 235-380 235-380	1,3-1,4 1,7 1,7 1,7 1,7 1,6 1,7 1,6 1,7 1,7 1,7 1,5 1,7 2,2 1,8	1,6-1,7 1,7 1,7 1,7 1,7 1,9 1,8 1,9 1,9 1,7 1,7 2,3 1,7 2,2 2,0
шини радіального типу 165R13 моделі ІЯ-170 взаємозамінні з шинами 6,45-13, їх необхідно використовувати для автомобілів «Москвич-408» тільки в комплекті на весь автомобіль. Радіальні шини ІЯ-173 (розмір 155-13) розраховані на 13-дюймові колеса з посадочною шириною обода 4,58 (11 мм). Іх необхідно використовувати на моделі ВАЗ-2101 «Жигулі» ВАЗ-21011. При цьому тиск повітря в шинах передніх коліс повинен бути 1,7 кгс/см2, задні – 1,9 кгс/см2. Встановлювати шини ІЯ-173 на більш вузькі колеса «Москвич-408» і «Запорожець» (посадочна ширина обода 102 мм) не допустимо.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ

Щоденно перед виїздом перевіряти оглядом стан шин і тиску повітря в них (по зминанню шини), а через кожні 500 км пробігу перевіряти тиск шинним манометром, вмикаючи і запасне колесо, і доводити його до норми. Через 5 – 6 тис. км пробігу переставляти колеса (мал. 93) для рівномірного зношування шин. Періодично проводити підтягування кріплення деталей і вузлів передньої підвіски: корпусів шарових пальців до важелів підвіски, стяжних болтів поворотних стійок, різьбових втулок верхніх важелів, амортизаторів, стабілізатору поперечної стійкості, верхніх та нижніх повздовжніх та поперечних штанг задньої підвіски, дисків коліс. Перевірити кути установки передніх коліс і при необхідності провести їх регулювання.

Перевіряти справність амортизаторів по ступеню гасіння або коливань кузова. При справних амортизаторах кузов не піддається сильному розкачуванню, а за один подвійний хід амортизаторів повністю заспокоюється. Більш ретельна перевірка виконується наступним чином: необхідно звільнити з однієї сторони кріплення амортизаторів від деталей підвіски – у задніх амортизаторів зверху, а у передніх знизу. Після цього за вільну сторону переміщати шток або резервуар амортизатора в вверх і вниз. Рух вниз повинен відбуватися із значно більшим зусиллям, ніж вверх. Якщо шток здійснює слабкий опір переміщенню, значить, амортизатор несправний. Він несправний і втому випадку, якщо шток заклинився і не зсувається з місця силою рук.

Через 20 тис. км пробігу слід замінити консистентну змазку в ступицях передніх коліс (на автомобілі ЗАЗ передніх і задніх коліс), для чого зняти ступицю, промити підшипники і внутрішню порожнину стипицю гасом або бензином, протерти дрантям, покласти змазку „Літол-24” (замінники: 1-13 жирова або ЯНЗ-2) на зовнішні кільця підшипників і, не заповнюючи внутрішню порожнину ступиці, змазати ретельно підшипники, зібрати ступицю і відрегулювати затяжку підшипників.

3.15: Несправності кузова і додаткового обладнання

Несправності нагрівної установки.

На легкових автомобілях кузов цільнометалічний безрамний, чотирьох дверний (ВАЗ, “Москвич”, ГАЗ-24) або двох дверний (ЗАЗ) несучої конструкції, до неї кріпляться всі основні агрегати.

На автомобілях ВАЗ і ЗАЗ всі вузли корпуса кузова нерозбірні, зварні, крім дверей, капоту і кришки багажника. На автомобілі “Москвич” за допомогою болтів кріпляться: двері, капот, кришка багажника, передні крила (задні приварені).

В кузові розташовані спеціальні пристрої та обладнання, до якого відносять: системи вентиляції та опалення, омивач вітрового скла, прикурювач, протисонячні козирки, дзеркало заднього огляду, поручні, плафони освітлення.

Опалювальна установка.

Основними несправностями опалювальної установки є наступні.

Опалювач не запалюється до нормального світіння спіралі. Найбільш розповсюдженою причиною цього є відсутність або недостатня подача палива. Для усунення несправності необхідно:

• відкрутити пробку і жиклер регулятора подачі палива та продути його шинним насосом;
• якщо після цього опалювач почне працювати, а через деякий час знову не працює, потрібно очистити і промити фільтр-відстійник та поплавкову камеру регулятора;
• якщо не буде позитивного результату, перевірити подачу бензину насосом, для цього від′єднати живлячий шланг від фільтра-відстійника, опустити його в посудину та увімкнути опалювач зразу в друге положення, відсутність появи палива вказує на несправність електромагнітного насосу або забруднення бензопроводу. Для виявлення несправності слід від′єднати шланг нагнітального штуцера насосу та увімкнути опалювач. Витікання палива із штуцера вкаже на засмічення бензопроводу, який слід продути, а відсутність появи палива вкаже на несправність насосу. В останньому випадку, впевнившись в справності електричного ланцюга насосу, слід зняти насос, розібрати і оглянути стан діафрагми, клапанів, переривача; несправні деталі замінити.

мал. 95. Температурний перемикач:

1 – конічний перемикач, 2 – регулювальний гвинт, 3, 4 – контргайки, 5 – шток,             6 – гайка накидна, 7 – ніпель, 8 – кварцовий стержень, 9 – трубка, 10 – якір контактної системи, 11 – пружина штока, 12 – корпус

Після розпалювання, горіння в опалювачі припиняється, контрольна лампа гасне, а спіраль накалюється. Однією із причин цього може бути мала подача палива внаслідок засмічення жиклеру регулятора, який потрібно пробути. Іншою причиною є неправильне регулювання температурного перемикача (відрегульований на малу температуру вимкнення). Для усунення несправності потрібно послабити контргайки 3 та 4 (див. мал. 95), провернути регулювальний гвинт 2 перемикача за годинниковою стрілкою та затягнути контргайки.

Після розпалювання не загоряється контрольна лампа і не гасне контрольна спіраль. Для усунення несправності необхідно відрегулювати гвинт температурного перемикача, провернути гвинт проти годинникової стрілки.

Самовільне вимкнення електродвигуна опалювача та загоряння контрольної спіралі. Розпалювання не відбувається. Причиною такої несправності може бути неправильне регулювання температурного перемикача або поломка кварцового стержня. Для усунення несправності регулювальний гвинт перемикача провертають за годинниковою стрілкою до появи щиглика. Якщо щиглик не прослуховується і опалювач не вимикається, замінити кварцовий стержень.

Під час розпалювання в опалювачі прослуховуються хлопки. Вказана несправність проявляється внаслідок підтікання бензину з регулятора в камеру згоряння, а також при засміченні трубки зливу бензину. Необхідно прочистити зливну трубку та усунути підтікання палива.

ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ОПАЛЮВАЛЬНОЇ УСТАНОВКИ

В період експлуатації необхідно перевірити і при необхідності підтягувати кріплення усіх приладів, агрегатів та електропроводку опалювальної установки. Перевірити і своєчасно усунути підтікання палива.

Під час переходу на осінньо-зимовий період зняти електромагнітний бензонасос, очистити його від бруду і пилі, зняти кришку із штуцерами, очистити і промити клапани. Очистити і промити фільтр та стакан фільтра-відстійника. Зняти кришку регулятора подачі палива, відкрутити пробку з фільтром і ретельно його промити. Відкрутити пробку жиклера і продути жиклер стиснутим повітрям, прочистити зливну пробку камери згоряння, очистити свічку накалу від нагару.

Догляд за кузовом

Догляд за кузовом легкового автомобіля складається з його миття, підтримувати в чистоті оббивку, пофарбовані та хромовані поверхні; своєчасного змащування частин, які знаходяться в терті та частин, які піддаються корозії. Суконні подушки та спинки сидінь слід очищувати пилососом або щіткою. Оббивку з кожезамінника слід промити мильною теплою водою за допомогою тампону, а потім протирають насухо м′яким дрантям. Найкращий захист оббивки сидінь – застосування тканинних чохлів.

Для відновлення блиску пофарбованої поверхні її один раз на місяць необхідно протирати полірувальною рідиною в наступній послідовності: ретельно вимити і протерти пофарбовану поверхню; чистим тампоном з марлі нанести на поверхню кузова тонкий шар полірувальної рідини, але попередньо повинна бути змішаною (взбалтуванням); коли минуло 20 – 30 хвилин ретельно протерти поверхню кузова сухою фланеллю до дзеркального блиску.

Для підвищення довговічності фарби рекомендується один раз на місяць покривати кузов вісковою пастою. Паста наноситься на чисту суху поверхню кузова. Після цього тугим тампоном з вати її втирають круговими рухами в пофарбовану поверхню до отримання рівномірно-дзеркального блиску, коли пофарбована поверхня кузова стає матовою і для відновлення блиску віскової пасти та полірувальної води стає недостатньою, застосовують полірувальну пасту. Однак, враховуючи, що ця паста складається з абразивних матеріалів, які видаляють деякий шар фарби, її слід застосовувати не частіше одного-двох разів на рік. Хромовані деталі кузова протирають чистим м′яким дрантям з попереднім покриттям їх тонкого шару технічного вазеліну.

Іржа, яка з′являється на хромованих деталях, видаляється за допомогою спеціальних речовин; очищене місце протирають шаром парафіну або прозорим лаком, що попереджує подальше розповсюдження іржі. Для захисту нижньої частини кузова від корозії заводи-виготовники застосовують спеціальні антикорозійні мастики. Однак в період експлуатації автомобіля під час скидання з коліс води, піску, бруду під дією центробіжної сили, а взимку від потрапляння солі, якою посипають для видалення снігового покрову на вулицях міста, антикорозійний шар руйнується і метал піддається посиленій корозії. Для відновлення антикорозійного покриття спочатку потоком води, користуючись волосяними або капроновими щітками, видаляють бруд, а потім пошкоджені місця зачищають металевою щіткою до металевого блиску. Зачистка пошкоджених місць, де не має іржі та мастика міцно зв’язана з металом, виконується тільки поверхнева. Зачищені місця обезжирюють за допомогою тампону, який змочений будь-яким розчинником (уайт-спірит, бензин тощо), а потім наносять волосяною щіточкою або пульверизатором шар грунтівки. Після звичайного висихання (25 – 30 годин) наносять щіточкою бітумну мастику. Гарні результати дає пофарбування пошкодженої поверхні свинцевим суриком, який розведений на натуральній оліфі.

В якості профілактики може бути рекомендований і більш простий спосіб захисту частин кузова та опор від передчасних руйнувань антикорозійного  покриття – нанесення масляної плівки. Для виконання цієї операції необхідно за допомогою пульверизатора або щіточки змочити покриття поверхні кузова гасом та через 20 – 25 хвилин ретельно промити сильним струменем води та просушити обдуванням стиснутим повітрям або звичайним висиханням. На підготовлену таким чином поверхню з пульверизатора нанести шар масляної емульсії, яка складається на 50% з мастила для двигуна та 50% з гасу. Ця суміш легко проникає в усі щілини та нещільності і заповнює їх, це добре захищає від корозії. Крім цього, емульсія благо приємно впливає на зберігання кріпильних деталей, які не піддаються іржі і легко відкручуються під час виконання ремонтних робіт. Для зберігання антикорозійного шару вказану операцію достатньо виконувати два рази на рік – під час переходу на осінньо-зимову і весняно-літню експлуатацію.

Періодично, в залежності від умов експлуатації, необхідно змащувати замки дверей та кришки багажника шляхом введення в середину замочної скважини за допомогою ключа порошкового графіту або гальмівної рідини. Шарнірні з′єднання та петлі поворотних стекол слід змащувати гліцерином. Петлі дверей і шарніри передніх спинок змастити мастилом для двигунів. Торсіони кришки багажника і упорів капоту змащуються легкопроникною змазкою.

Для нотаток

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________