Самостійна робота як форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів на уроках

Самостійна робота як форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів на уроках

Якщо  учень  у  школі  не  навчиться сам  нічого  творити,

то  і  в  житті  він  буде  тільки  наслідувати,   копіювати.

                                                                                           Л. Толстой

Поганий  учитель  викладає  істину,  а  гарний  учитель

вчить  її  шукати  самостійно.

                                                                                            А. Дістерверг

    Традиційні завдання шкільної   освіти   у вигляді  знань, умінь, навичок сьогодні недостатні, адже  сучасне суспільство потребує особистостей, здатних практично розв’язувати  різноманітні професійні та життєві проблеми, бути  спроможним до  самореалізації в різноманітних сферах своєї життєдіяльності.

   Самостійна робота учнів – діяльність учнів, спрямована на оволодіння навчальним матеріалом або його застосування, що відбувається без  участі вчителя.

   Самоосвіта – складний вид систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина  сама ставить перед собою  пізнавальну мету і  завдання, визначає шляхи їх досягнення, контролює хід самостійної роботи   з надбання  знань та  сама оцінює і вдосконалює їхні результати.

   Основні завдання з підготовки учнів до самоосвіти вирішуються саме на уроці. Найчастіше пробудження інтересу до предмета, бажання пізнавати щось самостійно з метою вдосконалення знань, отриманих на    уроці  під керівництвом учителя,   починається з уміння  вчителя організувати  роботу   на уроці таким чином, щоб зацікавити учнів: цікавий початок уроку, неочікувані запитання на кмітливість, чітка постановка завдань, надання дітям можливості висловити свої припущення щодо мети своєї роботи на кожному уроці, своє бачення розв’зання проблеми тощо. Навчити дітей дивуватися та бути  спостережливим – дуже важливо в шкільному навчанні. Від зацікавленості до допитливості, пізнавального інтересу, пізнавальної потреби – це шлях зародження потребами в самоосвіті.

      Отже, самостійна робота – це форма активізації творчо-пізнавальної діяльності учнів, яка передбачає виконання завдань без  допомоги дорослої людини. Для цього  в учнів слід формувати узагальнені прийоми    побудови дій, виробляти  уміння  керувати своєю діяльністю. Все це допомагає учням  надалі успішно здійснювати  самоосвітню діяльність.

Класифікація самостійної роботи учнів

 1. За дидактичною метою

 1. Для повторення опорних знань та підготовки до сприймання нового матеріалу.

 2. Для вивчення нового матеріалу.

 3. Для систематизації знань.

 4. Для закріплення знань та вмінь шляхом виконання тренувальних вправ.

 5. Для закріплення знань шляхом    застосування їх у новій ситуації.

 6. Перевірочні, контрольні.

 2. За характером пізнавальної діяльності 

 1. Копіювального характеру, виконані за зразком.

 2. Частково-пошукового характеру.

 3. Дослідницького характеру.

 3. За формами організації навчальної діяльності учнів

 1. Фронтальні.

 2. Групові (за диференційованими завданнями).

 3. Парні (за варіантами, диференційовані).

 4. Індивідуально-диференційовані.

 4. За джерелом знань 

 1. З підручником, довідником чи ін. друкованими посібниками.

 2. Зі складання плану, конспекту лекцій, на основі прочитаного чи прослуханого.

 3. Зі складанням схем, плану після чи  під час роботи з екранними посібниками.

 4. З роздатковим матеріалом.

 5. З підготовки рефератів, доповідей, повідомлень, проектів.

 6. Складання тестів, кросвордів.

 7. Підготовка до уроку-семінару, конференції.

 8. Робота за пам’ятками з організації самоосвітньої компетентності учнів.

Етапи проведення самостійної роботи на уроці

 - Підготовчий

 Учитель розповідає дітям про мету їхньої роботи, розкриває можливості її успішного виконання, залучаючи до  такого  обговорення самих   дітей. Учитель пропонує користуватися різними довідковими джерелами, сам заздалегідь  готує різноманітну літературу.

- Сам процес самостійної роботи учнів  на  уроці

 Учитель забезпечує поступовий перехід від роботи репродуктивного характеру до складнішої, що потребує застосування умінь і навичок користування довідниками, словниками, і, врешті решт, до самостійної творчості, що потребує прояву уяви, фантазії тощо.

- Підсумково-узагальнюючий етап

 Він передбачає введення самостійної роботи у класі в більш або менш складний варіант дослідницької роботи.

- Заключний етап;

       Вибір учнем різнорівневих творчих завдань для системи самоосвіти.

         Необхідно заздалегідь визначити форми стимулювання та заохочення кращих учнів, які  досягли успіхів. Також учитель аналізує типові помилки, прогнозує подальшу взаємодію з ними щодо вдосконалення їхньої пізнавальної діяльності.

      Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв’язувати так, щоб школяр був не об’єктом, а суб'єктом навчання. Тому постає завдання не лише управління мисленнєвими, а й забезпечення раціонального самоуправління, саморегулювання в процесі пізнання.

      Стимулювання самостійної пошукової пізнавальної діяльності учнів  можливе шляхом створення вчителем програми дій, рекомендацій, кроків щодо самостійного здобуття  знань та організації самоосвітньої компетентності  учнів.

       Щоб досягти успіху в навчанні учням необхідно самостійно зробити важливі кроки пізнання, які допоможуть швидше та успішніше засвоїти матеріал та досягти вершини знань.

 Види самостійної роботи учнів

 Усі види самостійної роботи, застосовувані в навчальному процесі, можна класифікувати за різними ознаками: за дидактичної мети, за характером навчальної діяльності учнів, за змістом, за ступенем самостійності й елементу творчості учнів і т. д.

 У залежності від цілей самостійні роботи можна розділити на наступні:

 Ø Навчальні.

 Ø Тренувальні.

 Ø Закріплюють.

 Ø Повторювальні.

 Ø Розвиваючі.

 Ø Творчі.

 Ø Контрольні.

 Розглянемо більш детально кожен з видів.

1. Навчальні самостійні роботи. Їх зміст полягає у самостійному виконанні школярами даних вчителем завдань в ході пояснення нового матеріалу. Мета таких робіт розвиток інтересу до досліджуваного матеріалу, залучення кожного учня до роботи на уроці. При виконанні даного виду робіт школяр відразу бачить, що йому незрозуміло, і він може попросити додатково пояснити цю частину матеріалу. Вчитель же складає схему подальшого пояснення матеріалу, в якій прописує складні для учнів моменти, на які в подальшому необхідно буде звернути увагу. Також даний вид самостійних робіт допомагає виділити прогалини в знаннях минулого матеріалу у школярів. Самостійні роботи з формування знань проводяться на етапі підготовки до введення нового змісту, також при безпосередньому введенні нового змісту, при первинному закріпленні знань, тобто відразу після пояснення нового, коли знання учнів ще не міцні.

 Так як самостійні навчальні роботи проводяться пояснення нового матеріалу або відразу після пояснення, то, на наш погляд, необхідна їх негайна перевірка. Вона створює чітку картину того, що відбувається на уроці, який ступінь розуміння учнями нового матеріалу, на самому ранньому етапі його навчання. Мета цих робіт - не контроль, а навчання, тому їм слід відводити достатньо часу на уроці. До самостійним навчальним робіт можна також віднести складання прикладів на вивчені властивості та правила.

 Очевидно, що самостійна робота, організована при підготовці до засвоєння нових знань, для учнів має важливе значення. Потрібно зауважити, що даний вид діяльності можна організувати в наступних випадках:

 Ø у процесі встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше засвоєними знаннями, вміннями і навичками;

 Ø при створенні пошукової ситуації та розкритті перспективи майбутньої навчальної роботи;

 Ø у ході переносу придбаних прийомів пізнавальної діяльності при оволодінні новими знаннями, вміннями, навичками.

 Якщо учень в процесі самостійної роботи продумує факти, на підставі яких викладається новий матеріал чи вирішується завдання, то значно підвищується продуктивність його подальшої роботи.

 Проведення самостійної роботи треба організовувати так, щоб вона не тільки забезпечувала сприйняття програмного матеріалу, але і сприяла б всебічному розвитку учнів.

 2. Тренувальні самостійні роботи. До них відносяться завдання на розпізнавання різних об'єктів і властивостей.

 У тренувальних завданнях часто потрібно відтворити або безпосередньо застосувати теореми, властивості тих чи інших математичних об'єктів і ін

 Тренувальні самостійні роботи в основному складаються з однотипних завдань, містять істотні ознаки і властивості даного визначення, правила. Така робота дозволяє виробити основні вміння і навички, тим самим створити базу для подальшого вивчення матеріалу. При виконанні тренувальних самостійних робіт необхідна допомога вчителя. Також можна дозволити користуватися підручником і записами в зошитах, таблицями і т.п. Все це створює сприятливий клімат для слабких учнів. У таких умовах вони легко включаються в роботу і виконують її. У тренувальні самостійні роботи можна включити виконання завдань з різнорівневими картками. Самостійна робота значно впливає на глибину і міцність знань учнів з предмета, на розвиток їх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу.

 3. Закріплюють самостійні роботи. До них можна віднести самостійні роботи, які сприяють розвитку логічного мислення і вимагають комбінованого застосування різних правил і теорем. Вони показують, наскільки міцно засвоєний навчальний матеріал. За результатами перевірки завдань даного типу вчитель визначає кількість часу, який потрібно присвятити повторенню і закріпленню даної теми. Приклади таких робіт в достатку зустрічаються в дидактичному матеріалі.

 4. Дуже важливі так звані повторювальні (оглядові чи тематичні) роботи.

 5. Самостійні роботи розвивального характеру. Це можуть бути завдання зі складання доповідей на певні теми, підготовка до олімпіад, науково творчим конференцій, проведення в школі днів математики та ін На уроках це можуть бути самостійні роботи, в які включені завдання дослідницького характеру.

 6. Великий інтерес викликають в учнів творчі самостійні роботи, які передбачають досить високий рівень самостійності. Тут учні відкривають для себе нові сторони вже наявних у них знань, вчаться застосовувати ці знання в несподіваних, нестандартних ситуаціях. У творчі самостійні роботи можна включити завдання, при виконання яких необхідно знайти кілька способів їх рішень.

7. Контрольні самостійні роботи. Як зрозуміло з назви, їх головною функцією є функція контролю. Необхідно виділити умови, які потрібно враховувати при складанні завдань для самостійних контрольних робіт. По-перше, контрольні завдання мають бути рівноцінними за змістом та обсягом роботи, по-друге, вони повинні бути спрямовані на відпрацювання основних навичок, по-третє, забезпечувати достовірну перевірку рівня знань, по-четверте, вони повинні стимулювати учнів, дозволяти їм продемонструвати всі їхні навички і вміння.

 Ефективність самостійної роботи, формування навичок самостійної діяльності багато в чому залежить від своєчасного аналізу результатів роботи, коли в учня ще не закінчений процес коригування власної нових знань, очевидно, що аналіз самостійної роботи повинен носити навчальний характер, тобто не просто констатувати кількість помилок, а робити їх розбір, з тим, щоб учні змогли до кінця зрозуміти питання, в яких зробили помилки.

 Існує ще одна класифікація самостійної роботи з дидактичної мети, яка виділяє п'ять груп діяльності:

 1) придбання нових знань, оволодіння умінням самостійно здобувати знання;

 2) закріплення і уточнення знань;

 3) вироблення вчення застосовувати знання у вирішенні навчальних і практичних завдань;

 4) формування навчань і навичок практичного характеру;

 5) формування умінь і навичок творчого характеру, уміння застосовувати знання в ускладненою ситуації.

 Кожна з перелічених груп включає в себе кілька видів самостійної роботи, оскільки вирішення однієї і тієї ж дидактичної задачі може здійснюватися різними способами. Зазначені групи тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок обумовлена ​​тим, що одні й ті ж види робіт можуть бути використані для вирішення різних дидактичних завдань.

 До основних видів самостійних робіт можна віднести наступні:

 1.  Робота з книгою.

 2. Вправи.

 3. Виконання практичних і лабораторних робіт.

 4. Перевірочні самостійні, контрольні роботи, диктанти, твори.

 5. Підготовка доповідей, рефератів.

 6. Домашні досліди, спостереження.

 7. Технічне моделювання та конструювання.

 Кажучи про типи самостійної роботи, прийнято виділяти у відповідності з рівнями самостійної діяльності відтворюють, реконструктивно-варіативні, евристичні, творчі.

 До творчим самостійних робіт можна віднести такі форми як:

 практичні роботи;

 контрольні роботи;

 тематичні заліки;

 захист і написання рефератів;

 вирішення проблемних завдань прикладного характеру та інші.

 З точки зору організації самостійна робота може бути:

 фронтальній (общеклассной) - учні виконують одне в те саме завдання; груповий - для виконання завдання учні розбиваються на невеликі групи (по 3-б чол.); парній - наприклад, при проведенні дослідів, виконанні різних побудов, конструюванні моделей; індивідуальної - кожен учень виконує окреме завдання.

 Організовуючи самостійну роботу учня, вчитель ненав'язливо розкриває конфліктну ситуацію при вивченні матеріалу. Немає необхідності придумувати суперечності, проблеми, конфліктні ситуації, вони є в кожній темі, вони становлять суть процесу пізнання будь-якого об'єкта чи процесу.

 Розглядаючи самостійну діяльність як пізнавальної, виділяють чотири її різновиди в процесі навчання:

 1. Мета і план роботи учень визначає з допомогою вчителя.

 2. Мета учень визначає з допомогою вчителя, а план самостійно.

 З. Мета і план учень визначає самостійно, але завдання дає вчитель.

 4. Без допомоги вчителя учень сам визначає зміст, мету, план роботи і самостійно її виконує.

 Перший різновид найбільш проста, і з неї вчитель повинен починати підготовку дітей до більш складним етапах самостійної роботи. Потім поступово, переходячи від етапу до етапу, учень отримує можливість повністю проявляти свої знання, ініціативу, особисті якості та індивідуальні особливості. Самостійна робота організовується за допомогою індивідуальних форм навчання. Учень працює самостійно вдома при виконанні домашніх завдань, написанні рефератів і т. д. Індивідуальна форма передбачає діяльність учня з виконання спільних для всього класу завдань без контакту з однокласниками, в єдиному для всіх темпі. Вона переважно використовується при закріпленні знань, формуванні умінь і навичок, контролі знань. Індивідуальна робота на уроці вимагає від учителя ретельної підготовки, великої затрати сил і часу. Проте ця форма організації пізнавальної діяльності не завжди створює умови для повної самостійної діяльності учнів. Вона є хорошим засобом організації діяльності свідомих учнів. Але нерідко можна спостерігати на уроках картину, коли слабо успішних учні або нічим не займаються, тому що не можуть впоратися самостійно із завданням, або запитують у сусідів по парті про спосіб рішення, що веде до списування і підказок. Для організації більшої самостійності учнів використовується індивідуалізована форма навчання. Ця форма передбачає таку організацію роботи, при якій кожен учень виконує своє, відмінне від інших, завдання, з урахуванням навчальних можливостей. Практичний досвід вчителів багатьох шкіл показав, що:

 1. Систематично проводиться самостійна робота (з підручником з вирішення завдань, виконання спостережень і дослідів) при правильній її організації сприяє отриманню учнями більш глибоких і міцних знань у порівнянні з тими, які вони набувають при повідомленні вчителем готових знань.

 2. Організація виконання учнями різноманітних за дидактичної мети та змісту самостійних робіт сприяє розвитку їх пізнавальних та творчих здібностей, розвитку мислення.

 3. При ретельно продуманою методикою проведення самостійних робіт прискорюються темпи формування в учнів умінь і навичок практичного характеру, а це в свою чергу робить позитивний вплив на формування пізнавальних умінні і навичок.

 З плином часу при систематичній організації самостійної роботи на уроках і поєднанні її з різними видами домашньої роботи по предмету у учнів виробляються стійкі навички самостійної роботи. У результаті для виконання приблизно однакових за обсягом і ступенем складності робіт учні витрачають значно менше часу в порівнянні з учнями таких класів, в яких самостійна робота практично не організується або проводиться нерегулярно. Це дозволяє поступово нарощувати темпи вивчення програмного матеріалу, збільшити час на вирішення завдань, виконання експериментальних робіт та інших видів робіт творчого характеру.